- Из Киева? - питає 26-річний Іван. Довге волосся зібране у хвіст, має бакенбарди та борідку. На плечі сумка. 8 жовтня він приїхав до Чернігова на джазовий фестиваль Chernigiv Jazz Open, який відбувається в місцевому драмтеатрі.
- Угу, - киває 27-річна Ксенія, білявка з короткою зачіскою. Вона в синіх галіфе й гумових чоботях. Приїхала разом із подругою 25-річною Юлією. Дівчата палять біля входу до театру.
- Я тоже. А где вписаться можно?
- Пока не знаем. Сами приехали, а наши друзья - "не альо", - Ксенія прикладає долоню до вуха, ніби говорить по телефону. - Не отвечают. Или где-то спят, или куда-то поехали.
- У мене є кілька телефонів, - хлопець витягує із сумки зошит. - Але казали, що там дорого.
Набирає номер, відходить. За хвилину повертається.
- 100 гривен в час! - виголошує зі сміхом.
- Це з дівчатами в комплекті чи як? - цікавиться Юлія.
- Він одразу 100 говорив. Та коли почув, що нас п'ятеро, погодився на 250 за ніч. Спати доведеться на підлозі, треба брати спальники й каремати. Чекай, а я тебе пам'ятаю, ми на якомусь движняку перетиналися, - дивиться на білявку.
- Точно, я колись подарувала тобі свій…
- Оранжевий шарик!
- Тримайся нас. Ми на машині. А ще є резерв - бабушка одна. Щось буде.
Записують телефони та імена.
Дівчата ночують у готелі. Іван вештається всю ніч, бо ніхто не пускає на ночівлю. Спить удень 20 хв. у кріслі. Потім до 22.00 слухає концерт.
Він одразу 100 говорив. Та коли почув, що нас п'ятеро, погодився на 250 за ніч. Спати доведеться на підлозі
У холі перед столиком із магнітами присів 25-річний Віктор Гіліцкій, фотограф із Мінська. Приїхав на фотовиставку, присвячену джазу. На ній є і його знімки.
- У меня у друга день рожденья, - говорить продавцю Віктор. - Я йому написав есемеску: "Вибач, так сталося, я потрапив у Чернігів". Тільки що з Москви автостопом приїхав. Рвонув туди на фотовиставку Йозефа Кудельки "Вторгнення" - про радянські танки в Празі 1968-го. Він сам відкривав, лекція була. А потім походив, подумав - і сюди. З Москви о сьомій ранку виїхав. А ви свої магнітики десь "просуваєте"? Класні.
- Ми їх в Коктебелі продавали, в Судаку. Ціле літо там були. Шостий рік уже. На "Джаз-Коктебель" їздили.
- Я цей візьму, - Віктор показує магніт зі розкадровкою танцю балерини. - Тільки гривень немає, а білоруські тобі на фіг не здалися - вони, крім Білорусі, ніде не ходять. Долари маю. Зараз нагору сходжу, я там рюкзак залишив.
- Візитівку свою візьми! - кричить продавець.
Під час антракту в холі люди ходять біля столів із їжею, алкоголем, чаєм і кавою. Чай коштує 3 грн, бутерброд із сиром - 8. Посередині стіл із безкоштовними крекерами та маленькими, 2 на 2 см, шоколадками. Солодощі закінчуються за 10 хв. Дівчина років 10 з програмою фестивалю в руках з'їдає пару крекерів і кілька жмень засипає до кишені піджачка.
На першому поверсі хлопець років 12 пише на стенді друкованими літерами "Светуня". Нижче малює серце. Дописує: "Трохи страшно". Пояснює приятелю в спортивній кофті:
- Ну, як той дядько в тєльняшке на барабанах почав грюкати, то мені аж страшно стало.
О 22.30 гостей фестивалю запрошують до бару "Вареник" на афтепаті. Під сценою танцює 40-річний бородань у костюмі. Трохи похитується. Помітивши фотографів, надуває щоки і показує "козу".
У неділю виступає німецький музикант Карл Фрієрсон, хедлайнер фестивалю. Співає годину. Встигає переодягнути штані зі шкіряним піджаком на бордовий костюм. Спускається в зал і запрошує на танець жінку років 50 з червоною хусткою на шиї. Одну композицію виконує на біс. Залпом випиває півлітрову пляшку мінералки.
- Це вода. Якби це була горілка, я був би вже мертвий, - пояснює. - Я збираюсь переїхати в Україну! - каже згодом на прес-конференції.
Глядачі аплодують йому стоячи.
- Карл, извините, просто охренел от такого приема. Ему очень понравилось. Говорит: "Приглашайте, буду приезжать", - розказує перекладач Олег.
Один із глядачів залишає на стенді відгук про фестиваль: "Срочно меняю Карла Маркса на Карла Фриерсона. Фридрих Энгельс".
Наступний фестиваль Chernigiv Jazz Open відбудеться за рік.
1 
1
Комментарии