Туалет оформлював як музей боротьби і перемоги

Павло Зуб'юк повісив у квартирі портрет Олександра Лукашенка

Дірявий прапор України знайшов у занедбаній сільраді села Кобища Бобровицького району в Чернігівській області. До 1974 року там жили мої прабабця і прадід. Позаторік улітку приїхав туди, щоб заплатити за нашу хату. Сільрада бере за неї щось зо 7 гривень на рік. Будівля сільради тріснула, і влада переїхала в колишній шинок. Я заліз у старе приміщення через дірку в вікні. Знайшов там скриньки для голосування, ще паперові, розбитий бюст Леніна. У кутку валявся синьо-жовтий прапор. Виправ його й повісив у своїй київській квартирі.

Грузинський прапор намалював сам, коли Росія напала на Грузію. Мав червоний балончик від часів "України без Кучми", лишав тоді на будинках написи "Кучму геть!" Грузинський повісив поверх російського.

Півтораметровий російський триколор стибрив на початку 2000-х. П'яний був, не пам'ятаю, де це було, пиячили на Подолі. Вранці прокидаюся, а він у мене. Може, відібрав у російських уболівальників. Або подарували туристи, яким сказав: "Братушкі, я тоже рускій. У меня бабушка с Маскви".

Чорно-білий портрет Лукашенка подарували білоруські приятелі. За Ющенка їх сюди багато приїжджало: Україна здавалася тоді вільною і цікавою. Під портретом почепив картонку "Увага, небезпечна тварина". Друзі вкрали її у Київському зоопарку на мій день народження.

Над ліжком повісив стрічки з букетів з-під пам'ятника Тарасові Шевченку. Червона - з написом "ЦК київського міськкому компартії України", синьо-жовта "Великому Кобзареві" - від якоїсь із патріотичних партій. Торік 9 березня проходив біля пам'ятника, а жіночки якраз прибирали квіти. "Куди?" - питаю. "На смітник". Попросив дозволу взяти кілька стрічок. Хотів одягти їх поверх футболки в місто на день випускників. Але не знайшов підходящої компанії, а сам ідіотом виглядати не хотів.

Скляну табличку "Книга жалоб і предложений находится в кассе" побачив у колишній синагозі міста Васильків під Києвом. Лежала разом з іншим мотлохом, якимись таблицями, бланками залізничних перевезень на станції Васильків-2. В радянські часи із синагоги зробили залізничний вокзал, потім переобладнали під гуртожиток для працівників. Дах тече, люди живуть без газу й води. А реально - це пам'ятка архітектури.

Дах тече, люди живуть без газу й води. А реально це - пам'ятка архітектури

На балконі тримаю стару цеглину. Австрійська або польська, REISS. Підібрав її на вулиці Городоцькій: коли зняли покриття, під бруківкою показалася цегла. Притягнув її зі Львова у рюкзаку.

У шафі стоять дві важкі бляшанки з-під пива: 330-мілілітрова від "Славутича" і півлітрова "оболонська". Заповнив їх вщерть 1- та 2-копійчаними монетами, які підбирав на дорозі.

Рекламний плакат, де намальовані порожні пляшки на битому склі й підписано "Не бийте нас. Ми здаємось," зняв у під'їзді житлового будинку на Шулявці. Провідую там ветерана УПА Миколу Барбона. Вчора йому ощадні лампочки заніс.

У Німеччині знайшов афішу-запрошення на виступ Kleinstadt Ganoven - "Ґангстерів із маленького міста". Пунктуальні: 24.07.2010. 23:59. Сподобалися колоритні німецькі гопники, особливо той, що праворуч - у спортивному костюмі. Зняв зі смітника в районі Кройкберґ у Берліні. Був там 2006-го, коли Німеччина проводила чемпіонат світу з футболу.

Шматяний радянський календар на 1977 рік "Вся власть советам! 60 лет советской власти". В нулику помістили всі місяці. Добув його торік через інтернет на сайті спільноти "Отдам даром". Віддала жінка років 25. Взамін дав шоколадку "Світоч". Коли приніс додому, виявив, що 1977 рік збігається з 2011-м. Тиждень тому на тій же спільноті літр соку виміняв на 30 радянських книжок і карти.

Посівний календар-2008 з газети - по приколу вивісив біля одвірка. Він мені ні до чого.

Над дверима картонна частина великої коробки з чорним товстим вимальованим фломастером написом "PROSTO". Це польською ПРЯМО. Картонка збереглася з автостопних часів.

Помаранчеву каску знайшов позаторік у лютому на закинутій шахті в Червонограді на Львівщині. Всередину не заходив - там газ накопичується, а приміщенням поблукав.

Єнзик рускі - реклама курсів російської мови в Любліні. Не посоромилися вліпити стереотипного міліцая в совєцькій формі й матрьошки.

Туалет оформлював як музей боротьби і перемоги. Тут була колекція помаранчевої революції, а коли вона почала втрачати актуальність - почав додавати всілякі політичні шняги. Приміром, цей поляк Ґжеґош Лянєвич - політична агітка. Чувак у костюмі на тлі метро і банальним шрифтом написано: "З думкою про людей рідного міста". Кандидат на посаду міського голови. Плакат концептуальний незрозумілістю і дешевим фотошопом.

Своєму коту, якого звати Роман Кош, я почепив монументальне залізо "М'ясорубка для вареного м'яса". Знайшов на території занедбаного дитсадка, який межував із Бібліотекою імені сім'ї Ульянових. Будинок уже знесли.

Відро для сміття прикрасив наліпками "Нашої України". Цинічно ставлюся до всіх партій, що зараз є в Україні.

×