Вісім улюблених книжок співачки Росави
1. "Консуело", Жорж Санд
Ця книжка потрапила до рук у 12-14 років. Я ототожнила себе з Консуело, із дівчинкою, яка мала божественний голос, хотіла співати. Сподобалось, що хоч у неї не склалося в музиці, але склалося в особистому житті. Я не повертаюся до творів - життя надто коротке, щоб перечитувати книжки по кілька разів. Але цю перечитала б.
2. "Дикі лебеді", Ганс Крістіан Андерсен
Читала про дівчину, яка з кропиви плела сорочки для братів, щоб вони перетворилися із зачарованих диких лебедів на людей, і подумала: кожний малює свою реальність і живе в рамках тільки своїх ілюзій.
3. "Моральні листи до Луцілія", Сенека
Це моя настільна книжка. Якщо виникають якісь питання, відкриваю навмання й потрапляю саме на те, чого потребую. Коли перед сном мучить тривога чи страх, там написано: "Безглуздо переживати про майбутнє. Якщо тобі зараз добре, сприймай те, що є зараз". Зрозуміла, що думка матеріалізується. Страх хоч і корисна штука, бо не дає розслабитись, але разом із тим гальмує розвиток. Цікаво й таке: "Людині від народження дано все: материнське молоко і ряднина, в яку тебе загорнули. Вона не здобуде більше, ніж має".
4. "Українська міфологія", Валерій Войтович
Я дуже добре ставлюся до відьом. Відьма в нашій традиції - це відаюча жінка, відаюча мати. Думаю, кожна українська жінка через те, що може бути коханою, мамою, лікаркою, знатися на травах - є відьма. А хіба готування страв для родини не відьмацтво? В тому сенсі, що надаєш цьому енергію.
5. "Нестерпна легкість буття", Мілан Кундера
Кундера вміє віртуозно вести паралельні лінії, а потім їх десь зводити. Він змушував мене бігти додому з репетиції. Тільки траплялася вільна хвилина, я поглинала його слова. Асоціювала себе з героїнею-художницею. А сам автор став, певно, першим письменником, якого я захотіла як чоловіка.
6. "Вікна в позапростір", Василь Стус
Із творами Стуса знайома зі школи, але то все було поверхово. Бо він був у шкільній програмі. Аж у студентські роки друг дав почитати збірку "Вікна в позапростір". І мене накрило. Листи, переклади, поезія - такої сили я не відчувала в жодній знаній і незнаній людині. Я з ним плакала і глибоко вдихала, від нього підіймалося волосся на шкірі, хотілося жадно жити. "Сходяться усі кінці, всі ріки доходять гирл". Тоді я почала писати дорослі вірші.
7. "Непрості", Тарас Прохасько
Тарас Прохасько - це наш український Маркес. Історії родів, родинна пам'ять. Взялася читати "Непрості" після того, як товариш говорив про Прохаська як про доброго знайомого. Відкрила - і пішло. Пише просто, вдумливо. Пише про приреченість, яка штовхає людей у руки одне одному. І це на фоні червоних, революціонерів, партизан.
8. "Капітал", Сергій Жадан
Прочитала всього. Наприкінці "Депеш Мод" Жадан розмірковує про равлика, який повзе по піску. Можливо, він усе життя повзтиме до якоїсь точки, але це буде корисніше за те, що людина метушиться туди-сюди. Адже равлик знає, куди він повзе.
2 
1
Комментарии