Першого разу поступати у Французький легіон пробував у Марселі. Не пройшов, вигнали за бійку: двоє хлопців побилися, а виставили їх і ще п'ятьох свідків.
За другим разом поїхав на базу в Парижі. Чотири дні чекав у гуртожитку, доки не набереться група з 10 людей. Щодня давали наряди - на кухню, прибирання території, пофарбувати щось. Показували фільми про легіон, щоб мали уявлення, куди йдемо. Тут же здавали перший тест на IQ - подивитися, чи не ідіот. Усі спілкуються французькою. У мене проблем не було, бо трохи вчив у школі. Коли зібралися, відправили до центрального пункту в містечку Обань на півдні Франції.
Вступна кампанія триває три тижні. Щодня здаєш окремий екзамен. Якщо в роті кілька зубних протезів, є ризик не пройти медкомісію. Три кілометри треба пробігти швидше, ніж за 12 хвилин.
В один із днів викликають у "гестапо" - службу спеціально навчених психологів. Їм треба розказувати про своє життя: де народився, жив, працював. Питали, чи є в мене сестра, чи займався з нею сексом, хто мої батьки, чи часто міняю роботу, чого прийшов у Легіон. Однакові запитання ставлять у різних формах. І якщо заплутався, визначають, скільки разів збрехав. Наступного дня знову викликають і запитують те саме, звіряють відповіді. Це може повторюватися до п'яти разів. Але результатів психологічної оцінки ніхто не говорить. Навіть тим, кого виганяють. Щодня всіх питали, хто хоче піти за власним бажанням.
Після того, як здав іспити, відвезли на "ферму" - навчальну територію. Спочатку там розповідають теорію, вчать користуватися зброєю, ставити палатки, надавати меддопомогу. Потім видають автомати й щопонеділка влаштовують забіги на 8 кілометрів. Через два тижні - перший марш на 15 кілометрів із сумкою 25 кілограмів. Через чотири місяці здаємо контрольний марш на 150 кілометрів, розрахований на чотири з половиною дні. Сам собі збираєш сумку десь на 45 кілограмів, вирішуєш, що брати із сухпайка. Окремо влаштовували нічні войнушки. Після них почуваєшся розбитим, погано тямиш. За перший місяць із "ферми" втекли п'ятеро - не витримали нерви.
Хто після підготовки здає всі нормативи, стає легіонером - парашутистом, танкістом, сапером або піхотинцем. Я пішов у сапери. Хто не здає нормативи, лишається ще на два місяці.
Найбільше запам'яталися чорні дівчата і Червоне море. Ніч із жінкою коштує 35 євро. Вона приводить до себе додому, їсти приготує, кальян поставить, масаж зробить
Перше завдання було через рік служби: поїздка в Африку на чотири місяці. В Джибуті, біля Червоного моря, треба було охороняти ядерні ракети, склади боєприпасів. Уставали о 4.00, о 4.30 - шикування, до 6.00 - прибирання території. На сніданок дають круасан і чашку чаю чи кави. Якщо не встиг до шикування, залишишся голодним. О 6.00 велике шикування з офіцерами, генералами. Розказують плани на день. О 11.30 із піснею йдемо до їдальні. На обід дають нарізаний рулет чи ковбаску, картоплю з котлетою, на десерт - морозиво чи фрукти. Якщо хочеш поїсти ввечері, треба записатися.
В Африці значні проблеми з водою. Негри миють продукти в тазиках, фактично в помиях. Поряд рояться мухи. Через це часто хтось труївся. Харчі можна купити в спеціальних кіосках і самому приготувати - так надійніше.
Вільний час - у п'ятницю і в суботу до обіду. Можна вийти в місто, але тільки в парадній формі. Там є спецтериторія для військових - дискотеки, ресторани, дівки, готелі. Найбільше запам'яталися чорні дівчата і Червоне море. Ніч із жінкою коштує 35 євро. Приводить до себе додому, їсти приготує, кальян поставить, масаж зробить. Вони дуже бідні, й 35 євро - це хороший заробіток.
Хороший солдат повинен мати в послужному списку якнайбільше практик із виживання. Якось ми переходили через пустелю. Пісок нагрівається до 60 градусів, тому пересувалися вночі, а вдень викопували ями та спали. Щоб зібрати півсклянки води, клали на дно ями клейонку й кілька годин чекали. За рахунок різниці температур на ній збирався конденсат. А ще пили сечу. Кидаєш у пляшку спеціальні фільтруючі таблетки - стає, як вода.
Харчів із собою ніяких не було. На другий день настріляли й посмажили мавп, щурів. М'ясо несмачне, мало хто їв, і склали його в ящик. Наступного дня відкрили. Те, що зверху, було наче нормальне. Підняли другий шар, а там уже черв'яки. У 15 чоловік почалося отруєння. Викликали вертоліт, і нас забрали. Практику не зарахували.
У легіоні офіцер-француз - як Бог. Йому треба завжди віддавати честь, говорити "мій капітан", не можна перечити. Одного разу хлопець прийшов на шикування випивши, у парадній формі, з пляшкою горілки. Офіцер наказав його покарати. Зі строю вийшли двоє й побили його, мало хребет не зламали.
У гуртожитку забороняється спускатися на перший поверх у капцях. Записався на вечерю й не прийшов - можеш позбутися вихідних. У шафці всі речі мають бути чистими, випрасуваними й складеними однаково. Шкарпетки із зеленими смугами лежать зверху - їх носимо в мирні часи, з червоними, для війни, лежать знизу. Брудний одяг треба здавати до прання.
Зарплата солдата - 1100 євро на місяць. У відрядженні платять у два з половиною рази більше. В Афганістані доплачувало НАТО, то ми отримували 3200 євро. Там під час перестрілок у нас двічі гинули люди. Після Афганістану на два дні їздили на реабілітацію на Кіпр, у п'ятизірковий готель. На яхті каталися, робили нам масаж. Ходили до психологів, розмовляли про плани на майбутнє. Вони розказували про ситуацію у Франції, світі. Я досі не знаю, чого хочу в житті.
"У Франції менше джипів, ніж у Вінниці"
Після трьох років служби легіонерам дають відпустку на два з половиною місяці. Коли я перший раз приїхав додому, побачив, що живуть люди краще, стали більш вихованими, культурними. Менше стріляють сигарети на зупинках, не стало блатних, гопників. Раніше в міському транспорті постійно матюкалися, тепер - ні. З'явилося багато іномарок. Навіть у Франції їздять менше джипів, ніж у Вінниці. Йде активне будівництво: тут з'явився супермаркет, там - гіпермаркет. Сподобався новий мікрорайон "Поділля".
Французький іноземний легіон - підрозділ у складі сухопутних військ французької армії. У ньому за контрактом служать 7 700 добровольців із різних країн. Основні завдання легіону: миротворчі місії під егідою ООН чи НАТО, евакуація людей із районів війни, надання гуманітарної допомоги.
Швидкість руху легіонерів під час маршу - 88 кроків на хвилину, тоді як в інших військових підрозділах - 120. Легіон часто служить у регіонах, де багато піску, який ускладнює марш у великому темпі.
На службу приймають лише чоловіків 17-40 років. Мінімальний строк першого контракту - п'ять років. Після трьох літ служби легіонер має право отримати французьке громадянство. Через 15 - отримує довічну пенсію в будь-якій валюті.
3 
1
Комментарии
4