Усі молоді пари в день весілля дуже схожі: перестрашені, кіпішні, заплакані. Наречений нервовий, йому некомфортно, думає, що в нього тепер обручка на пальці. Наречена найбільше переживає за свій зовнішній вигляд.
Недавно був випадок. Молодий спізнюється, привозить не той букет, що замовляли. Інша форма, інші квіти. Для нареченої це трагедія, стоїть уся в сльозах і кричить: "Усьо, капець!" А я їй кажу: "Якщо це найгірше, що могло трапитися на весіллі, то ти щаслива". Переробили букет, вийшло чудово. А за півгодини про нього взагалі забула.
Дружки почувають себе на весіллі звьоздами. Спізнюються, бо їм, бачте, у салон треба - зачіску зробити, макіяж. Так не повинно бути. Повинні одягнути молоду, заспокоїти й пам'ятати: королева - вона.
В одному селі за мною бігала мама нареченої й казала, що не маю права фотографувати відображення дочки в дзеркалі, біля дзеркала й без нареченого, бо життя молодят буде нещасливим. Українці дуже забобонні.
Тримає дружка в церкві корону над головою нареченої. Бачу, стоїть така незадоволена, рука синіє, корона важка. Хочу сфотографувати молодих, а мені її обличчя в кадр попадає. Кажу: "Зміни руку". Подивилась на мене - "відчепися", руку не поміняла, далі стоїть мучиться. Другий раз підходжу: "Та руку поміняй", а вона все одно не звертає на мене уваги. Після вінчання пояснює: "Молода просила руку не міняти, щоб молодий наліво не ходив".
"Украли" наречену з весілля, повернули за три години. Наречений перші півгодини взагалі не зауважив, що її нема.
Весілля в Олеському замку, показові бої з мечами. Молодому дають у руки меч - в ігровій формі має викупляти наречену. Зал невеликий, і наречений ненароком робить надріз на обличчі молодої зо 2 сантиметри завглибшки. Фінгал, пластир - яке там уже свято.
Батьки чомусь намагаються зробити весілля не для своїх дітей, а для гостей. Це впливає на все свято, на організацію й, звичайно, на молоду пару. Буває, вітають гості наречених, бажають усілякого, а ні він, ні вона не знають, хто це.
Дуже мало людей, які питають себе: "Що я хочу, щоб у той день було зі мною? Чого я хочу на своєму весіллі?" Замість того думають: "А що про мене люди скажуть?"
Одна пара вирішила зробити весілля без втручання батьків, рідних. Запросили гостей, побули з ними годину в ресторані, подякували всім, зібрали речі й поїхали у весільну подорож.
Дуже мало людей, які питають себе: "Чого я хочу на своєму весіллі?" Замість того думають: "А що про мене люди скажуть?"
Зустрічається пара п'ять - шість років. Батьки починають тиснути: одружуйтеся, скільки ходити можна, що сусіди скажуть, ми онуків хочемо. Якщо є тиск, то такі сім'ї, як на мене, частіше розлучаються. До свого весілля треба дозріти.
Бувало, ще не встиг віддати весільний альбом, а пара вже розійшлася. Місяць чи два прожили разом.
Колись операторів на телебаченні лякали: "Як будеш погано працювати, підеш весілля знімати". Ще десять років тому ніхто всерйоз цю роботу не сприймав.
Зараз весільна фотографія - єдина в Україні, на якій реально заробляти гроші. Але той, хто починає займатися цим тільки з меркантильною метою, успішним і затребуваним не буде.
Найкращий фотограф - хто може стати другом для наречених у день їхнього весілля. Це одразу позначиться на знімках.
Іноді фотографи поводяться, як снайпери, - заходять і знімають, знімають. Це напрягає. Всі одразу змінюються, починають вдягатися, прибирати, чистити щось. Треба зайти й почекати: хай батьки, молоді звикнуть до тебе. Важливо, щоб атмосфера не змінилася.
У кожній галузі є люди, які задають тенденції, а є вискочки. Останні ходять із нареченими, все критикують: це не так, і те не так. А нічого нового запропонувати не можуть.
На першій зустрічі пояснюю парі, що наймають не хлопчика на побігеньках, якому можна тикати пальцем. Вони купують моє бачення, мою подачу.
Прийшла якось пара, наречений поводився зухвало. Я зрозумів, що дуже складно буде фотографувати, і назвав удвічі більшу ціну. Думав, відмовляться, а довелося працювати.
Надивився багато весіль і, коли одружувався, хотів уникнути всіх помилок. І зробив найбільшу помилку - був організатором свого весілля. Мені постійно дзвонили, дьоргали. Дружина досі згадує.
2 
1
Комментарии