Клініка Ольги Богомолець - у центрі Києва, на бульварі Шевченка. Перша година дня. У приймальні чекають п'ятеро пацієнтів. Зустрічає прес-секретарка Катя:

- Почекайте, Ольга Вадимівна ще зайнята. Вип'єте кави?

Богомолець, можливо, єдиний в Україні лікар, у якого працюють чотири прес-секретарі.

- Давайте я вам клініку покажу, - пропонує Лариса Сергіївна, колега Богомолець.

Тут лікують хвороби шкіри. В операційній, де проводять пластичні операції і видаляють доброякісні пухлини, грає легкий джаз.

- От недавно придбали нове медичне крісло за 31 тисячу євро, - хвалиться.

Огляд у лікаря тут коштує 300 грн, а в Ольги Богомолець - 450. Якість обслуговування гарантують десятки зо два всіляких дипломів на стінах у коридорі, стенд із історією медичної династії Богомольців і фото Ольги Вадимівни з Віктором Ющенком. П'ять років тому, після його отруєння, вона була персональним лікарем президента.

За годину звільняється Богомолець. У білому халаті, поправляючи волосся за вуха, сідає в крісло, на коліна кладе недорогу Nokia.

- Якщо я раптом не відповідаю на дзвінок, для дітей це "ґвалт-караул" - пояснює. - Старший син - йому вже 21 - може скандал закатати, чому я не віддзвонюю. Я маю знати, де і з ким мої діти, а вони мають знати, де і з ким я.

Ольга Богомолець у лікарні працює два-три дні на тиждень. Устигає за день прийняти 30-40 пацієнтів, переважно дітей.

- Якщо з дитиною приходять і батьки, витрачаю на них по 20 хвилин . Уявіть собі: якщо 40 дітей, то це 80 дорослих. І для кожного потрібен свій підхід: одному співчуття, іншому погроза, третьому жорстке слово. Головне, щоб пацієнт відчував довіру.

Дітей із бородавками ніколи не лікую, одразу відправляю до цілительки. Найкраще їх лікувати психотерапією. Я й сама використовую народні методи: ниточка, картопелька, на повний місяць - і за пару тижнів усе сходить. Були музиканти, у яких повні руки бородавок очищувалися. Але я не можу робити цього в клініці, бо скажуть, що несповна розуму - ти ж професор, директор Інституту лазерної медицини!

Під столом у Ольги Вадимівни стоїть металева валізка - мікроопераційна. Зараз користується нею у відрядженнях. Коли ж лікувала Віктора Ющенка, вона весь час була при ній.

- Як ви стали лікарем Ющенка?

- Пропозиція була повною несподіванкою. Коли  погодилася, моє наукове й публічне життя на наступний рік припинилося. Відклала чотири конференції, 90 відсотків часу провела в роз'їздах. Про це знав тільки чоловік і батьки. Навіть співробітники не знали, що я роблю у відрядження. Для мене цей клінічний випадок був унікальним. Уперше така хвороба не закінчилася смертю. Сумнівів щодо отруєння в мене не було ніколи, і зараз немає. Японці 30 років досліджували наслідки діоксинового отруєння. Але таких хворих іще ніколи не лікували. А мені вдалося.

Робочий день починався о п'ятій ранку з перев'язок. Ураження були по всьому тілу. Бували дні, коли Вікторові Андрійовичу ставили до 20 дренажних систем. Часом доводилося по кілька разів міняти сорочки, бо рани могли підтікати.

У нього було надзвичайно сильне вроджене здоров'я. Увечері від утоми я просто валилася з ніг, а він казав: "Олю, ви не знаєте, який у нас був би розклад, якби я був здоровий".

Лікувати Ольга Богомолець почала з раннього дитинства - усі ляльки в неї були перебинтовані, у зеленці та з клізмами. А із 14 років кожні вихідні проводила в морзі, де робили розтини дітей.

- Моя мама працювала головним дитячим патологоанатомом. Пояснювала, від чого померла кожна дитина.

Після закінчення Київського медичного інституту імені свого діда Олександра Богомольця працювала в медбатальйоні на ЧАЕС. Пілотка, погони, кирзові чоботи - таким був тоді її робочий одяг.

- Багато людей, які зі мною там працювали, знищували свої медичні книжки із записами про отримані дози, аби їх не "списали". У людях тоді відчувалася справжність. Якщо ти падлюка, тобі так і казали в очі: "Ти падлюка". Люди жили на межі. Якщо життя може обірватися завтра чи післязавтра, то навіщо брехати? Це давало зовсім інші відносини. Ветерани не знають кращого часу, ніж війна. Чорнобильці-ліквідатори так само.

Свою клініку Богомолець відкрила 1994-го після навчання у США. Набуті там знання, каже, не могла застосувати в державних лікарнях.

- Знайшла інвестора, який дав 130 тисяч доларів на обладнання. Хоча тоді це сприймалося, як 130 мільйонів.

Розмову перериває телефонний дзвінок. До Києва із Джанкоя транспортують хвору дівчинку. Кожен крок узгоджують із Богомолець. Командним тоном вона просить поставити крапельницю: по 60 мг препарату на кожен кілограм ваги.

- Я стільки всього не встигаю зробити. Мій щоденник переповнений, прес-служба розписує день по хвилинах: прес-конференція, концерт, огляди пацієнтів. Недавно випустила книжку, записую медичний проект для телебачення, незабаром відкриваю власну галерею.

Зранку прокидаюся, годую дітей, проводжаю до школи. Якщо є можливість, читаю молодшій доньці казки. Я не користуюся косметикою, фарбуюся тільки для телебачення. Можу забути, що в мене туш, потерти очі й розмазати її по обличчю - звичку ще не виробила.

- У родині я найбільший цензор і заборонювач, - розповідає Богомолець, уже коли ми завітали до неї до дому. - Дівчат нікуди не пускаю: ні на вечірки, ні на дискотеки, ні на дні народження, доки не поспілкуюся з людиною, з якою вони планують провести час.

Своїх дітей Андрія, Катерину, Анну та Софію Ольга Богомолець поділяє на "парних" - друга і четверта дитина й "непарних" - перша і третя. Вони схожі між собою характерами, запевняє. Непарні обоє водолії.

- Андрієві нав'язати що-небудь неможливо. Він бунтар. Перш ніж не наб'є собі 10 ґуль, до порад не прислухається. Це в "непарних" така впертість, із "парними" легше.

Родина Ольги Богомолець живе в новому житловому комплексі Ambassador House неподалік станції метро "Золоті Ворота". Один із сайтів нерухомості запевняє, що в будинку є басейн, сауна, фітнес-центр, дитячий клуб. Кремезний охоронець, він же водій срібного Lexus'а Богомолець, привітно проводить нас до квартири.

Двері відчиняє хатня працівниця, запрошує до вітальні. Чверть кімнати займає великий білий рояль. Над декоративним каміном висить картина із зображенням архангела Михаїла.

У коридорі, який плавно переходить у дитячий майданчик, стоїть потужна плазмова панель.

- Це не телевізор, а просто екран. Тут діти мультики дивляться на DVD. Телевізора не маю вже 20 років. Я його позбулася, коли син був маленький - не могла встояти перед спокусою включити йому якусь передачу, щоб не заважав мені працювати.

А ще які спокуси маєте?

- Морозиво. Можу цілу купу з'їсти. Маю правило: не їсти після шостої години вечора. Їм після дев'ятої, - сміється.

- Важко чотирьох виховувати?

- Не думаю, що четверо дітей - це багато. І я їх не виховую, вони в процесі самовиховання. Старші дбають за менших, менші - за старших. Молодших дітей виховую спокійніше і врівноваженіше, ніж старших. Бо із другою, із третьою, із четвертою дитиною все краще розумієш, чого вони хочуть. Інколи дивлюся на "парних" дівчат - одній 15, а другій 3,5 роки - і мені страшно. Вони інтуїтивно розуміють те, що я могла збагнути тільки за багато років. Як утримувати злагоду, як творити себе - вони знають це краще.

Перед входом у сусідню кімнату на стіні - родинне дерево Богомольців, яке корінням сягає ХIV століття. Його досліджує один із чотирьох прес-секретарів лікаря. Родовід ведуть від Олефіра Богомольця, якому литовський князь Вітовт надав герб - проколеного списом бика.

- Це означає "убий у собі звіра", - пояснює Ольга Вадимівна.

Зараз вона живе із третім чоловіком - юристом Олексієм Шереметьєвим. Від нього народила наймолодшу доньку Софійку. Катя і Ася - діти її другого чоловіка, американця українського походження. Після розлучення з ним говорила, що на власному досвіді знає про домашнє насильство. Від шлюбу з першим чоловіком у Ольги Вадимівни син Андрій.

- Чоловікам зі мною важко, бо я романтична перфекціоністка. Хочу, щоб усе було, як у казці. Чоловік має бути особистістю. Коли жінка займає якусь суспільну нішу, чоловік має погодитися, що він є її "обрамленням". Але такі не зустрічалися. Мабуть, мені з подібною людиною було б нецікаво.

Розмову перериває дзвінок. Богомолець домовляється про організацію ювілейного вечору Ліни Костенко. Їй виповниться 80. Обіцяє дізнатись у поетеси, чи вона не проти святкування в Театрі оперети.

 Коли час для творчості знаходите?

- Уночі. Пишу книжки, складаю вірші. Якщо не можу стримати емоції в собі, це виливається в пісню. Недавно була в Луганській області, і місцева бюрократія пробувала зірвати мені концерт: мовляв, приїхала колишня лікар Ющенка. І прямо перед виступом у мене народилася пісня на вірші Ліни Костенко: "Було нам важко і було нам зле, і західно, і східно, було по-всякому, але нам не було негідно".

Із 2006 по 2008 роки Богомолець була депутатом Київради від "Нашої України". Каже, що це найгірші три роки її життя:

- Я щаслива людина. Але в той період щастя не було. Була огида. Моральне почуття ганебне. Театр абсурду, Набоков просто відпочиває. Заходити в цю систему не варто - вона працює на себе, на самозбереження. Щоб вирватися звідти, склала повноваження. Мені й зараз пропонують приєднатися до якогось табору, але в цьому нема сенсу.

Які у вас стосунки з Іреною Кільчицькою, заступницею столичного мера Черновецького? Ви хрестили її дитину.

- Ми часто бачимось, - задумується. - Як жінку, я її розумію. Вона прийняла рішення народити двох дітей і виховувати їх без батька. Це мужній крок. Вона багато часу приділяє дітям. Ірена успішна, але самотня.

А її політичне життя?

- Я не погоджуюся з політикою угрупування, яке вона представляє. У нас бувають палкі суперечки із цього приводу. Але вона відбулася як особистість. А особистості бувають різними. Вона досягнула тієї мети, яку для себе ставила.

Два роки тому на території столичної Жовтневої лікарні мало розпочатися будівництво, яке могло знищити кілька корпусів. Богомолець брала участь в акціях протесту.

- Мене тримало кілька найнятих бойовиків, а за п'ять метрів мого батька повалили на землю, і було чути, як хрустять його кістки, - згадує один із епізодів. - Коли прийшла додому, сіла і сказала чоловікові, що не знаю, як далі жити.

Вона досі підтримує групи протестувальників. Нещодавно відбувся суд над її батьком, професором Березовським, якого звинувачували в побитті кремезного охоронця. Професора виправдали.

Сталін чекав від Богомольця еліксир молодості

"Ніякого уявлення про предмет. Прийдете наступного разу", - почув на іспиті з фізіології прадід Ольги Богомолець Олександр Олександрович (1881- 1946). Пізніше він став основоположником школи патофізіології і президентом АН УРСР. Вважав, що людина може жити 125-150 років. Кажуть, Сталін сподівався, що вчений винайде "еліксир молодості". Ім'ям Олександра Богомольця названо столичний медичний університет.

Мати академіка Олександра Богомольця - Софія (1856 - 1892) була одним із керівників Південноросійського відділення організації "Народна воля", члени якої вбили імператора Миколу ІІ. Її засудили до смертної кари, а потім змінили вирок на довічне ув'язнення. Сина народила в Лук'янівській тюрмі у Києві.

Син академіка Олег Олександрович Богомолець (1911 - 1991) також був членом-кореспондентом Академії Наук. Завідував лабораторією Інституту фармакології і токсикології Міністерства охорони здоров'я УРСР. Вивчав проблеми реактивності організму, переливання крові, терапії променевих уражень. Добре знався на музиці, вдома мав велику фонотеку, його шафи ломилися від грамофонів і патефонів.

Батько Ольги Богомолець 76-річний Вадим Березовський займається космічною медициною, розробляє технології підготовки космонавтів. Його методиками користувався Леонід Каденюк. Професор Березовський лікує пацієнтів за допомогою газових сумішей, що імітують гірське повітря.

×