Про що говорять у банках Києва й міста Вишневе
Понеділок, 15.40. У Подільському відділенні столичного Ощадбанку на вулиці Хорива в черзі стоять восьмеро людей. Працює одна каса. У другій переоблік.
– Хочу відправити гроші в Одесу, але щоб вони прийшли за час, – літній чоловік простягає картку й розгорнутий блокнот, в якому записав реквізити. – Бо внучка не матиме що повечеряти.
– На карточку гроші прийдуть тільки через день, – говорить касирка. – За операцію маєте заплатити 5 гривень.
– От бандитська держава. Я ж пенсіонер. Куда ше з мене податок лупити? Я краще внучці сумку поїздом передам. Так бистрєє буде.
16.00. П'ятий у черзі лисий чоловік горбиться, спирається на вивіску "Депозити в Ощадбанку".
– 2008го перед кризою купив собі Lanos'а. Червоного, з тонованими вікнами, – розказує худому старшому чоловікові в чорному плащі. – На нього гроші чотири роки копив. Жінку з двома дітьми оставив у Сумах. Сам на маршрутці з 6.00 до 23.00 крутився. 2007го поклав 10 тисяч гривень у "Приватбанк" на рік. Не міг спати, боявся що не оддадуть. Прийшов получати після обіда, а в них тільки п'ятьорки залишились. Поскладав їх у чорний пакет Boss. Щоб не видно було, зверху прикрив газетою "15 минут". Її тоді біля метро роздавали. Поїхав у метро. Ну, хто б здогадався, що я в пакеті везу 12 тисяч, коли на мені куртка за 40 гривень з гуманітарки? Але поки до станції дойшов, перенєрвнічав і спотів: смерділо, як від бомжа.
– У 1990х мама з книжки так само гроші знімала, – говорить худорлявий. – Татові на роботу подзвонила. Несли додому двома сумками. Наступного дня купили стєнку й холодильник. Мама хотіла ще один купити, але тато сховав гроші. Через тиждень купив мамі резинові чоботи й каструлю. Більше ні на що не хватило.
16.12. Заходять дві молоді жінки в чорних брючних костюмах.
– Чула, в новинах передали, що знов банкомат на мільйон гривень пограбували, – каже русява.
– Я вчора рано спати лягла, новин не дивилася. Сьогодні в шість ранку поїхали займати чергу до "Фокстроту". Вони магазин відкривали, першим 50 покупатєлям обіщали мікрохвильовки Gorenje в подарок. Але ми були 59ми – ні пилососів, ні утюгів не осталося. Купили холодильник Bosch за 2700.
– А де грошей назбирали?
– Іллюші на хрестини подарували тисячу. Ще 500 мама дала – здала в ломбард свої золоті коронки. Купила на базарі кілограм фаршу курячого. Славік скривився, а я йому кажу: щоб їсти свинину, треба міняти роботу. Його 1200 мене не нагріє. Він із "Водоканалу" йти не хоче, а я за трьох працювати не буду.
– Вчора по телевізору показували невістку Януковича. Шуба на ній за 10 тисяч, волосся блистить, губи накачала.
– Я б за сина Януковича заміж не пішла. Він сильно високий, а я – метр шістдесят.
Вівторок, 9.20. У "Сбербанке России" поряд зі столичним Лук'янівським ринком біля двох кас стоять семеро людей. Чоловік, років 30, просить продати йому 100 швейцарських франків.
– Де я вам їх візьму? Тільки долари, євро, рублі.
– Так по новинах же казали скуповувати франки. Я вже четвертий банк пройшов, ніде нема.
– Ви краще в золото вкладайте. На зиму воно ще виросте в ціні. А франки потім міняти на гривні або долари не захочуть.
Двоє дівчат, років по 20, стоять із десятком квитанцій у руках.
– Чого ти одна, а Таня де?
– Вона вчора два рази при директорі пчихнула. А сьогодні сказала, що заболіла й іде на лікарняний.
– От не люблю я таких хитрожопих. Не хочеш працювати, сиди в декреті. А то вилізла на роботу, коли малій полгода стукнуло. Чого дома не сидиться? Її Сірьожа багато заробляє.
– Вона вдома скучала. Для Маші Сірьожа няню найняв, а Таня до няні його ревнує. Трошки поробила, і знов сидіти з малою захотіла.
Середа, 14.35. До відділення "Приватбанку" на вулиці Жовтневій у місті Вишневе під Києвом черга закінчується на сходах. Стою 15та. Переді мною дві жінки в однакових сірих плащах.
– Я в такій черзі востаннє стояла 1984 року, коли в ЦУМ привезли чеські шкіряні туфлі. Поки черга дойшла, мого розміру не лишилося. То я взяла на розмір менші. Взула їх тільки раз – до брата на випускний. Так пальці постирала, що додому боса верталася.
– А я помню, як за копченими ребрами перед Новим роком у продмазі на Святошино стояла. Ребра закінчилися, то взяла 3 кілограми сосісок і два кілечка ліверної. Сосіски ніхто на Новий рік їсти не хотів, вони подгуляли в холодильнику. А ліверку мамі в село відвезла. Вона її собакам згодувала, бо кабана заколола й свого лівера накрутила.
До каси пробирається білявка в коротких чорних шортах поверх колгот.
– Я юридическое лицо. Администратор банка сказал, что меня обслужат без очереди.
– Дєвушка, черга он там, – показує на вихід одна з жінок. – Хай для вас адміністратор окрему касу відкриє і обслуже. Тут половина приватних підприємців стоять.
– Ви мені не хаміть. Я ждати не можу, бо машина під банком чекає.
– А мене чоловік жде. Якщо до вечора борщу не зварю, він мене з дому вижене.
2 
1
Комментарии
2