"На трьох чоловік треба куплять по літрі горілки й вина та дві літри води"

6

За весілля молодята мусять тричі посваритися

П'ятниця, 17.00. У міській їдальні біля Луцького підшипникового заводу 50-річна Наталя Микола­ївна шинкує десяту головку ­капусти.

– На завтра маєм приготовити 10 салатів. Будемо різати їх уночі, щоб до столу не скисли. Бо нема нічого гіршого, як втравитися на весіллі. Хоча такі свадьби гості довго пам'ятають.

У холодильник складає ковбаси й копчене м'ясо, які привезли батьки нареченого. Поряд у морозильну камеру завантажує розкладені по пакетах тисячу пельменів.

– Головне, щоб на столах було побільше м'яса. Салати й голубці – то жіночі страви. А як посходяться мужики, а закуски не буде – то трудно. Швидко всю горілку вип'ють і додому повтікають. На трьох чоловік треба куплять по літрі горілки й вина та дві літри води.

За півгодини в зал заходять ­молодята. Просять працівників їдальні інакше розставити ­столи.

– Наречені завжди нєрвні. Я вже привикла. Ми все робимо, як вони хотять. Бо хто платить гроші, той замовляє музику. Я зробила півтисячі свадьб. За весілля молоді мусять мінімум тричі посваритися. Кажуть у народі, чим більше сваряться на весіллі, тим краще житимуть. На моїй пам'яті разів 10 билися: нєвєста букетом роз жениху обличчя поко­лола, бо той напився, як свиня. Іншим разом свати в кінці свадьби продукти не поділили. Було, що наречена свекруху пригріла. Та постійно їй фиркала, що не так стоїть, танцює та цілується з її сином.

Субота, 6.30. Лучанка 22-річна Ольга Бондарчук стоїть на подвір'ї свого будинку, чекає на перукарку Ірину. Сьогодні Ольга вінчається із Віталієм Королем, 24 роки. Перукар запізнюється на півгодини.

– Мама, а якщо вона не прийде? – питає Ольга.

– Не переживай, я сама тебе ­заплету.

– Сьогодні маю вісім замов­лень, – вбігає 34-річна ­Ірина. Тримає велику сумку з ножицями, гребінцями, феном і космети­кою. – О п'ятій ранку робила зачіску і макіяж ­дівчині біля Варшав­ського ринку. Прийшла до них, а нєвєста ще спить, фата не утюжена. Доки її розбудили, вмили, півчаса пройшло. Бачу, у неї обличчя в прищах. Пішло півбанки тоналки, і то всіх прищів не сховали.

9.00. Дві дружки туго затягують нареченій пояс.

– Дівчата, попустіть трохи, бо дихати не зможу. А ще в церкві годину стояти, – просить Ольга. – Ніколи не думала, що ­Віталік стане моїм чоловіком. 8 березня освідчився. Перед тим прийшов до моєї мами на роботу, спитав, чи вона не проти. Мама єдину умову висунула: аби мене назад не повертав.

12.00. Щойно наречені виходять із дому, починається злива.

– Ховайтеся до хати, трохи перечекаємо й поїдемо, – каже хрещений. – То добре, що дощ пішов. До багатства.

Mercedes'ом і Renault їдуть до церкви. Дорогою, за ­прикметами, оминають мости й кладовища.

У церкві священик просить молодих обмінятися обручками. В Ольги безіменний палець правої руки синій і спухлий. Учора вдарилася об двері. Каблучка не налазить.

– Гріхи не пускають, – жартує пано­тець. Проводить молодих до вівтаря. – Чекаю вас через рік на хрестинах.

Неділя, 11.00. Ольга й Віталій їдуть розписуватися до загсу. Протягом дня там уклали шлюб 80 пар.

– Вже так ноги отєкли, що стояти важко, – каже працівниця загсу Світлана, яка проводить молодят усередину за розкладом. – По парах зразу видно, хто чим дихає. Дівчата йдуть заміж за квартири й машини. ­Думають, що на цьому будується сім'я. А за рік-два несуть заяви на ­розлучення. Бо багаті чоловіки коханок заводять, удома не ­бувають.

Молодятам дарують гроші. ­Наречена збирає їх у пакет, кладе собі на стілець, вмощується на нього.

– Купимо пральну машину й холодильник. Решту відкладемо.

За весілля молоді сваряться тричі. Спочатку через фотосе­сію – молодий не хоче усміха­тися. Потім під час першого танцю Віталій наступає Ользі на плаття. Коли перебранці викра­дають молоду – наречений сердить­ся: "Дістали мене ваші традиції".

Миряться швидко.

×