Ексклюзивы
вторник, 04 сентября 2012 15:48

"Кожен третій хоче продати свій голос. Більшість просять 500 гривень або 100 доларів"

Партії замовляють людей на мітинги на 29 жовтня – перший день після виборів до Верховної Ради

На сайті http://novarobota.ua знаходжу оголошення: "Работа на выборах. Агитация в палатках и на митингах". Освіта й досвід не мають значення. Обіцяють від 80 до
200 гривень за день. Із чотирьох номерів телефонів додзвонююсь на МТС. "Київстар" і Life зайняті протягом 20 хвилин.
Роботодавець – 34-річний Микола, шукає людей для роботи на виборах у Києві й столичній області. Перепитує, чи я повнолітня. Пропонує під'їхати в офіс
на Ленінградській площі, аби скласти анкету й подати ксерокопії трьох сторінок паспорта й ідентифікаційного коду

Микола, 34 роки. Народився у місті Чернігів. У 7 років переїхав до Києва. Навчався на фізико-математичному факультеті Педагогічного університету імені Драгоманова. Працював консультантом у магазині техніки, відкрив власний інтернет-магазин канцтоварів. Тепер ним керує дружина Ірина. Виховують сина Андрія, 5 років. На виборах працює з 1999-го

Для мене нема різниці, з ким працювати, – Партією регіонів, "Батьківщиною", Ляшком чи Королевською. Хто платить гроші – той і замовляє музику. Зараз контактую зі штабами "Регіонів", Королевської, "Батьківщини" й Кличка. Найчастіше звертаються кандидати, які йдуть по мажоритарці. Шукають насамперед агітаторів і спостерігачів на дільницях – аби зберегти свої голоси.

На виборах підзароблятимуть до чверті українців. Найвисокооплачуваніша посада – голова дільничної комісії. Він може заробити від 500 до 1000 доларів.
Але туди потрапляють тільки "свої". Довірених і перевірених людей наймають і для членства у виборчих комісіях. Там платитимуть від 200 до 500 доларів. Треба бути балакучим, не байдужим до політичної сили, яку представляєш. Найчастіше набирають родичів, друзів і їхніх рідних.

Підзаробити на виборах більше зацікавлені безробітні. Ті, що мають постійну роботу, записуються у спостерігачі. Вони отримують менше, ніж члени комісій, – від 300 до 2,5 тисяч гривень. Найменше заробляють незалежні спостерігачі, яких наймають міжнародні організації. Це робота на один день. Але доведеться відсидіти до остаточного підрахунку голосів, бо штаб вимагає від кожного спостерігача протокол із печаткою.

Наймаємо людей від 18 до 60 років. Старших боюся.

З інших міст беремо, але житлом не забезпечуємо. Працівників шукаю через сайти з вакансіями, соціальні мережі. Один кандидат зазвичай приводить ще п'ятеро­семеро друзів і родичів.

Затребувані адресні агітатори. Вони працюють на певній вулиці або в будинку. Отримують до 2,5 тисячі гривень на місяць. Це люди з добре підвішеним язиком, часто живуть на тій самій вулиці, авторитетні серед сусідів, знають місцеві проблеми й що треба пообіцяти: комусь – ремонт у під'їзді, комусь – броньовані двері встановити чи сміттєву трубу пробити.

Агітатори, що працюють у наметах, також проводять соцопитування, роздають газети перехожим, спілкуються з ними, збирають підписи за кандидата. Платять їм близько 100 гривень. Ще 20–30 виділяють на обід. Деякі партії й кандидати розвозять тормозки по своїх точках у обідній час, аби люди не покидали робочого місця. Зарплату дають за тиждень або 10 днів.

В охорону набираємо плечистих чоловіків. Бажано, щоб в армії служив і мав досвід роботи в службі безпеки. Більшість раніше супермаркети охороняли. Їм платять по 200–400 гривень за день. Треба пильнувати намети в одному районі – робити обхід і постійно бути на зв'язку. Якщо когось із агітаторів зачіпають хулігани чи мєнти, бігти на допомогу. На мітингах охоронці не пускають опонентів у табір, виводять п'яних, відповідають за прапори й плакати.

Уже маю два замовлення на 29 жовтня – по 200 людей на мітинги. Імовірно, з цього можуть початися акції протесту, якщо когось не задовольнятиме результат виборів. А задоволені всі точно не будуть.

На роздачі продпакетів усі хочуть нажитися. Були в мене двоє хлопців з Умані. Дав їм 400 продуктових наборів на два будинки. Вони умудрилися їх по 10 гривень продавати. Майже всі крадуть шоколад і згущонку. Тільки гречку не цупили, навіть коли подорожчала.

Маю 10 помічників, які розподіляють людей за обов'язками, між замовниками і по районах. Серед най­маних працівників проводимо міні­анкетування.
Там є запитання: згодна людина робити на всі партії чи тільки на деякі. Трапляються принципові – за комуністів не агітуватимуть ні за які гроші. Але більшість – пофігісти. Їм аби заплатили.

Агітатори працюють з 9.00 до 18.00. Найгарячіша пора – коли люди повертаються з роботи. Тоді їм можна впихнути побільше макулатури.

За випивку виганяю одразу. По 5 хвилин щогодини даю на перекур, але – за межами намету.

Зараз модно ставити у намет пару – дівчину і хлопця. У політичній рекламі ті самі принципи, що й у комерційній – треба побільше сексуальності.

Я на виборах працюю з 1999 року. За чотири­п'ять місяців можу отримати 20 тисяч доларів. Гроші вкладаю в землю. Позаторік купив кілька соток у Броварському і Макарівському районах. Скоро вона дуже виросте в ціні. Тоді зможу заробити. У банк нізащо не поклав би. Я ж працюю з політиками, які ті самі банки тримають. Хіба не бачу, що це за люди? Вони оргазм отримують, коли дурять і крадуть.

Членам виборчих комісій і спостерігачам половину або третину суми часто видають авансом. Це правильно. Треба бути готовим, що решти може не бути. Гроші здатна партія зажати – і якщо виграє, і якщо програє. Або не віддадуть люди, які вас набирали. У мене після виборів постійні проблеми. Я гроші віддаю своїм помічникам, ті – керівникам спостерігачів. Але не всі чесні й люблять ділитися. А люди з претензіями йдуть до мене. Тоді викидаю всі сім­карти, змінюю номери, бо спокою не даватимуть до Нового року.

Партія регіонів і БЮТ люблять економити. Постійно просять знижки. А як я можу дати знижку? Мені ж потім із людьми розраховуватися. Краще мати справу з малими партіями. Їм треба менше людей, але готові працювати за нашими умовами. 200 – так 200, нема питань.

Агітаторам платять не всі. У Тягнибока в Західній Україні багато ідейних. Вони готові й безкоштовно стояти.

Цьогорічна передвиборна агітація не буде цікавою. Ніхто нічого нового не придумав. Кампанії всіх побудовані на критиці й чорному піарі. Партія регіонів "жене" на Тимошенко. Азаров речення не скаже, щоб не звинуватити опозицію.

На попередніх парламентських виборах був популярний такий хід: людям телефонували вночі перед виборами і пропонували проголосувати за кандидата­конкурента.

Кожен третій хоче продати свій голос. Коли з цікавості питаю – за скільки, не можуть скласти ціни. Подумавши, більшість просять 500 гривень або 100 доларів.

У Західній Україні тільки камікадзе агітуватиме за комуністів чи "регіоналів". Можуть не тільки намет поламати, а й по голові надавати.

Позаторік перед виборами президента двох моїх ­агітаторів у Києві побили. Вони за Януковича кричали. Хоча він їм не подобався, за Тимошенко збирались голосувати. Хлопці мали по 80 гривень на день. Я за три дні заплатив їм – щоб не ображалися.

Сейчас вы читаете новость «"Кожен третій хоче продати свій голос. Більшість просять 500 гривень або 100 доларів"». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

13

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Голосов: 321
Голосование Дело Медведчука - это:
  • Попытка Зеленского нарастить рейтинг. Медведчука не посадят
  • Начало борьбы с олигархами
  • Пиар с одновременным ударом по Порошенко
  • Перераспределение рынка и потоков
  • Влияние американцев
  • Мне всё равно
Просмотреть