27-річний киянин Олександр щотижня буває на фуршетах. П'є і їсть у мистецьких галереях. Він ділиться досвідом, як безкоштовно напиватися, зберігаючи імідж інтелігента
Випивка й мистецтво нероздільні. Для чого в галереях наливають? Щоб усілякі митці та відвідувачі вільно поспілкувалися, без неприємних обмежень, які створює тверезість.
На перший фуршет я потрапив п'ять років тому. Це було в Центрі сучасного мистецтва: якісь відео, інсталяції. Вино поставляв один із кримських заводів - певно, вони вважали за честь наливати на території Могилянки. Уже через півгодини біля однієї з інсталяцій ми акапельно виконували романси.
У простеньких галереях подають дешеве вино у пластикових стаканчиках. Ознака гламурної галереї - бокали. Багато закусок: виноград, маслини різних сортів, м'ясо. У дорогих закладах зазвичай розлив безлімітний.
Після добрих фуршетів повертаюсь на автопілоті. Організм звик.
Важливо напиватися, щоб вино не просилось назовні.
Максимум, що собі дозволяю на хорошій стадії сп'яніння - без дозволу зіграти на роялі.
Найкращі розливи в галереї Soviart. На виставці монгольського мистецтва розказують: ми володіли всім світом, але зараз нам це нафіг не треба, краще жити в юртах, насолоджуючись волею. А що було потім, погано пам'ятаю.
Максимум, що собі дозволяю на хорошій стадії сп'яніння - без дозволу зіграти на роялі
Для закритих фуршетів слід мати фіктивну "корочку" преси. Один хлопець зробив собі посвідчення газети "Захист праці" і ходив на всі фуршети в УНІАН. Агентство промоніторило і не знайшло жодної його публікації. Після цього хлопця занесли у "чорний список". Тому я надаю перевагу розливам, де вхід вільний.
У фуршетників є свій етикет. Зливати недопите вино у свій бокал непристойно. Чекай, доки нову порцію принесуть.
На початку вечірки треба вдати, що цікавишся виставкою. Пити невимушено. Хороший тон - обговорити виставку, похвалити чи розкритикувати її, назвали лайном. Робити це треба з показово впевнено. Не можна вдаватися до обивательських коментарів, типу "що за лажа, знову члени виставили, хіба це мистецтво?"
У зимово-весняний сезон найбільше розливів. Буває по три-чотири фуршети на тиждень. А за весь серпень якщо трапиться кілька виставок, то добре.
Найгламурніший розлив був у Українському домі. Вхід туди - тільки за запрошеннями. Я вже думав плюнути. Але поруч стояли кілька обшарпаних журналістів, кажуть: "Клізма уже пройшов, Зубатий теж і вже нажрався, а запрошення не виносить, гад. Давай через чорний хід". Ми прорвалися разом. Усередині - ананаси, чилійське вино, фонтан із гарячим шоколадом. Навколо ходять адвокати, депутати. Познайомилися з одним хлопцем: він стояв як частина інсталяції, весь у гримі, із зашморгом на шиї. Пригостили його вином, доки ніхто не бачив.
Про розливи дізнаюся з інтернету. На сайті fotokiev.info анонсують усі фотовиставки. Є сайт "Бесплатный Киев", жж-спільнота kiev_afisha. Та частіше запрошують друзі.
Розпізнати фуршетників неважко. Переважно це підстаркувата спита богема, колишні митці. Одягнені по моді 1990-х, мабуть, відтоді не міняли свого гардероба. Запухле обличчя найкраще видає їхні наміри.
Я знайомий із жіночкою, що розливає в Малій галереї Мистецького арсеналу. Одразу підходжу до неї, по-французьки прошу чогось налити. Це завжди спрацьовує. Там наливають переважно вино, "шампунь" або не надто якісний коньяк.
На андеґраундних виставках подають горілку. Колись був на такій у гаражі на Татарці, де наливали самопальний абсент, по-жлобському мало. Щоб пиво наливали, не пригадую.
Відвідуючи галерею вперше, намагаюся дізнатися, де туалет. Якщо немає, йду на розвідку в сусідні дворики.
Виставки, де немає алкоголю - неправильні. Останні кілька разів у галереї "Карась" не наливали. Гадаю, той галерист не розбирається в мистецтві. Якщо так і далі піде, я туди ні ногою.
1 
1
Комментарии
2