Український уряд створив Міністерство інформаційної політики. Цей факт суспільство прийняло неоднозначно. Журналісти і громадські активісти побоюються, що почнуться утиски свободи слова та відновиться цензура.
Але проблема не у створенні такої структури чи у людях, які працюватимуть у ній. Головне — визначитися, у чому полягатиме суть інформаційної політики держави в умовах війни. Мені здається, що логічно у цьому виходити зі стратегії національної безпеки країни. Вона повинна вказувати, які маємо ризики, у чому магістральна ідея нашої обороноздатності, на чому вона має базуватися.
Інша позиція — формування гуманітарної державної політики. Ми побачили, що це прогалина, у якій винні усі політичні еліти і всі українські політики. Неувага в останні роки до процесів, які відбувалися в Криму та на Сході, нехтування громадською думкою, небажання її змінювати, планувати об'єднуючі доктрини — все це у переломний момент історії спрацювало на агресора.
Потрібно починати з цього. І якщо знайдемо відповіді на виклики сучасності, тоді зрозуміємо, якою має бути інформаційна політика держави.
Гадаю, що нове міністерство має орієнтуватиметься передусім на іноземне мовлення. Бо присутність України в інформаційному просторі за кордоном дуже слабка, навіть у Європі. На відміну від Росії, яка працює на різних рівнях — інформаційному і дипломатичному, на рівні еліт, партій тощо. Вона активно впливає на думку політиків і партійних діячів, хоч і не вищого, а середнього рівня. Україна ж не працює навіть через діаспору. Тобто, у першу чергу треба доносити до світу правдиву інформацію про себе самих.
З іншого боку, має бути реалізована внутрішня інформаційна політика. Насамперед, у адекватному поясненні реформ. На пострадянському просторі це дуже болюча річ, бо пов'язана з певними труднощами на початковому етапі. Громадянам треба терпляче і популярно пояснювати, що і чому відбувається і який має бути результат. Це повинна бути пропаганда у гарному сенсі цього слова. Нове міністерство має зробити акцент саме на цих двох завданнях. А створення структури повинно відбутися швидко, бо країна практично знаходиться у стані війни.
Російські очільники, включаючи президента Володимира Путіна, регулярно у своїх виступах і зверненнях дають оцінку історичним подіям. Тобто, постійно переглядають історію. В Україні ніхто з державних діячів не дає їм масштабної відповіді. Ми не працюємо над створенням свого позитивного іміджу. Не подаємо історичних, культурологічних, гуманітарних трактовок дійсності. А Росія це робить успішно. У цьому — слабкість нашої гуманітарної політики. Але чи виправить це нове міністерство — невідомо. Бо поки що у нас нема жодної координації в інформаційній політиці державних інституцій. Іноді суспільство не має доступу навіть до звичайної інформації.
2 
1
Комментарии
1