- Якщо тут нема Амосова, я цю книжку порву, - погрожував 8-річний тоді син.
Йому видали підручники, один із них - "Народознавство". Перший розділ - про видатних людей України. Забираю книжку, бо знаю - знищити він її навряд чи наважиться, але пошкодити може. Вчитуюся. У першій частині знаходжу про завод Антонова, де роблять найбільші транспортні літаки й працює мій батько - його дідусь.
- От, про Антонова є, - тягну, а сама перебігаю очима параграф до кінця.
Нарешті наприкінці знаходжу серед видатних лікарів академіка Амосова. Малий знає про знаменитого кардіолога, бо маємо дачі поряд. А я намагалася вчити його патріотизму на живих прикладах.
Малюнок називається "чємодан, вокзал, рассія"
Уперше із непатріотичною підступністю книжок ми зіткнулися за кілька років до того. На випуск із дитсадка їм подарували чергову "Дитячу енциклопедію". Вона була перекладена українською. На стилізованій карті Європи Києва не було.
Днями подібний "подарунок" одержав поет Іван Лучук.
"Отримав як авторські від видавництва "Махаон-Україна" два примірники "Великої хрестоматії для читання в дитячому садку", - пише на своїй сторінці у Facebook. - Уже хотів було занести один примірник у садок, куди ходять мої діти, але погляньте на першу сторінку. Як це пояснити?"
На картинці троє радісних дітлахів крокують із кульками й прапорцями. Прапори - російські триколори. Над ними напис "Мої улюблені вірші".
"Нарід, спокійно! Це просто діти місцевих українофобів прямують пішки до україно-російського кордону. А малюнок називається "чємодан, вокзал, рассія", - прокоментувала редактор порталу "Укр.літ" Тетяна Пантюк.
Мене гризе думка: "Як же просто було у фотошопі перефарбувати ті прапорці". Тепер скільки малюків матимуть підставу порвати цілком, може, добру книжку.
Комментарии
25