Глобальне реформування медицини Україні не потрібне. Наша система медичного забезпечення Семашка, тобто медицина радянських часів, була найкраща в світі, бо наближена до пацієнта. Зараз і німці, і американці переймають наш ще радянський досвід, і впроваджують певні елементи в себе. А ми це руйнуємо, бо нам не потрібна така кількість населення. Адже чим менше лікарень, тим менше людей.
Не треба було чіпати швидку допомогу. Є проект закону "Про екстрену медичну допомогу" №10155, який прийнятий Верховною Радою в першому читанні 17 травня 2012 року. В цілому, ним руйнується система швидкої медичної допомоги. До хворого приїздять водій і фельдшер, везуть його в лікарню. Але щоб врятувати людині життя, треба робити це на місці, бо інфаркт міокарда не чекає. Інколи троє людей не справляються. Потрібно, щоб у кареті швидкої допомоги було певне обладнання. Після так званої реформи функції працівників швидкої допомоги зведені до функцій автоперевізника: забрали хворого і кудись повезли. Це — наша погибель.
Сімейний лікар не потрібен. Його функцію з успіхом виконував дільничний терапевт. Зараз просто замінили табличку з назвою. Не правильно, коли в одній черзі стоїть дитина й поруч - літня людина. Дитина плаче, бо їй болить, а бабуся прийшла язиком поляпати.
Не можна ліквідовувати вузьких фахівців, а тим більше педіатрів. Бо в дитини до року свій унікальний складний організм, ще не адаптований до життя в навколишньому середовищі.
Єдине, що треба змінити - ввести загальнодержавну страхову медицину. Тому що без коштів не закупиш ліків, сучасного обладнання, гідно не оплатиш роботу медпрацівників. Така система працює в Європі, в Росії, Молдові. І в нас потрібний законопроект розроблений. У фонд соціального страхування зменшується податок на 10 відсотків, і ці 10 відсотків працедавець направляє на загальнодержавне медичне страхування. За тих, хто працює, платить роботодавець. А хто не працює — держава.
Олег Панасенко, хірург, голова Вільної профспілки медичних працівників України
1 
79692
Комментарии
8