пятница, 17 декабря 2010 15:53

Воєнні телеграми від Бога

Днями заповідають вихід третьої хроніки Нарнії. Прем'єра запланована на Різдво. Мені цікаво, скільки глядачів в Україні побачать між двома подіями зв'язок, більш аніж комерційний. Насправді, Клайв С. Льюїс писав свої Хроніки як казкову переоповідь Євангелія. Як і його великий приятель Джон Р. Толкін, він перш за все був християнським письменником.


Льюїс також є автором однієї з моїх улюблених книжок - "Справжнє християнство". Вона постала з передач, які він читав англійським воякам на фронті по БіБіСі під час війни. Воєнні обставини вимагають щирості. Тому в книжці немає солодкавого богосюсюкання. Зате є багато чисто англійського гумору. Скажімо, Льюїс пояснює, чому щонеділі треба ходити до церкви. Уявіть собі, - пише він, - що у всесвіті йде велика війна, між Богом і Дияволом. Поки що Диявол перемагає й захопив усі важливі стратегічні пункти. До церкви треба йти тому, що це остання територія, не захоплена противником - і туди по неділях Бог шле свої воєнні телеграми, що робити і куди далі наступати.


У теперішній старій Європі таке пояснення небагато допоможе. Будете в Кельні, зайдіть у місцевий, найбільший у світі католицький собор: там, де колись збиралися натовпи вірян, по неділях тепер їх набирається ледве на одну бічну наву. Різдво там втрачає своє справжнє, потойбічне значення і набирає значення тут-бічного, комерційного. Історики кажуть, що ці зміни нагромаджувалися поступово. Але найрадикальніший поворот пов'язаний із поколінням "сікстіз". Воно народилося зразу по війні, а дозрівало й доходило до середнього віку у "щасливе тридцяліття", 1950-ті- 1980-ті. А добробут не потребує Бога. Принаймні, так гостро і сильно, як у роки тривоги і неспокою.


Зараз Захід знову вступив у часи невпевненості. Потреба у трансцендентному заспокоєнні стала такою ж сильною, як колись у часи війни і депресії. Тільки Західна Європа розучилася виражати свій страх мовою релігії. Як писав Честертон, факт, що люди перестали вірити в Бога, не означає, що вони перестали вірити взагалі. Просто вони вірять в екстрасенсів, знаки Зодіаку, пророцтва Нострадамуса й у всяку іншу чортівню. Чи не тому зараз найбільші касові збори мають фільми, що пропонують "дієтичну" релігію й розповідають про Гаррі Поттера, героїв Братства Перснів та Нарнії?


До церкви треба йти тому, що це остання територія, не захоплена противником - і туди по неділях Бог шле своєї воєнні телеграми, що робити і куди далі наступати
У Східній Європі ситуація поки що інша. Але спостерігаючи за всесвітнім тріумфом консюмеризму, питаєш себе, наскільки і як надовго? Патріарх Кирило має рацію, коли критикує Захід за споживацькі настрої. Але його критика - це дошукування пилинки в очах ближнього й не бачення колоди у власних. Бо в "русском мире" Святого Миколая давно вже витіснив Дід Мороз, а замість Різдва святкують Новий рік. Попросіть свого знайомого росіянина заспівати вам будь-яку колядку: навряд чи він згадає більше одного куплета, якщо взагалі що-небудь згадає.


Та що там росіянина - попросіть українця з Києва, Одеси, Херсона чи Чернігова! Останній раз там по-справжньому колядували ще перед радянською колективізацією і Голодомором. У мою рідну Галичину та сусідні Волинь і Закарпаття радянська влада прийшла на 30 років пізніше. Страшно подумати, що було б, якби Червона армія виграла війну з Пілсудським 1920-го, і Львів уже тоді став би радянським. Пам'ятаю моє село з початку 1980-х: коляду було чути вряди-годи, а все Різдво справляло враження кота з перебитим хребтом.


Найбільша заслуга комунізму полягає в тому, що він не прожив надто довго. Із його падінням Галичина знову стала Заходом для Сходу і Сходом для Заходу - позбавлена, однак, крайностей одного й другого. Тут глибоко в носі мають Діда Мороза, і замість іти до супермаркетів, колядують удома й на вулицях.
Якби я був президентом України - а щонайменше міністром зв'язку - то на час різдвяних свят здешевив би квитки або взагалі скасував їх на поїзди, що йдуть на Західну Україну. Бо там на Різдво Бог шле свої воєнні телеграми, що робити й куди далі наступати.


Ярослав ГРИЦАК, історик


журнал Країна №51, 17.12.2010

Сейчас вы читаете новость «Воєнні телеграми від Бога». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Погода