— А че так дешево? — хтось у трубці смачно жує жуйку, плямкає і прицмокує.
Стинаю плечима. Відчеканюю, що річ не нова, потребує невеличкого ремонту. Але морочитися з тим не хочу. Хочу швидко продати, розраховую на самовивіз. Продаю доньчин візок — хороший, фірмовий, із дорогих. Ціну поставила символічну. Дзвінків, однак, небагато. Але всі сумнівні.
От і зараз. Той, хто жує, із кимось про щось паралельно радиться. У телефоні щось скрегоче. Каже, візок підходить. Бронює й повідомляє, що перетелефонує пізніше. Ну, добре.
Через півгодини отримую повідомлення. Із банку надходить сухе SMS — очікуйте суму з трьома нулями. Дивуюся, але радію, що так швидко. Сподіваюся, що покупець не забув, що річ із четвертого поверху потрібно забрати самому. Доки розмірковую, знову дзвінок. Номер засекречено.
— Здравствуйте, это сотрудник банка, — звертається до мене мужчина беземоційною діловою мовою. — Скажите, как могу к вам обращаться?
Називаюся. Він каже, що на мій рахунок надійшла сума з трьома нулями. Треба терміново підійти до найближчого банкомата, запхати у нього картку й набрати комбінацію із цифр. Яких? Він дасть інструкцію.
— Ви сьогодні не одна така, система висить! — переконує.
Перша думка — бігти шукати той банкомат. Подумки я вже витратила половину грошей. Але в телефоні щось знайомо скрегоче.
Бовкаю:
— Ви жуліки?
Повисає пауза, а потім хтось вибухує сміхом.
— Мы не жулики, нам просто денежки нужны! — кричить хтось у трубку. Пізнаю голос свого покупця. Шкода, візок не продала.
Психую й підвищую ціну. За кілька днів його дивиться подружня пара.
— Давно такий хотіли, напевне, і ваше оголошення бачили. Ви ж дешевше віддавали? — питає молода матуся. Киваю.
— Ми дешево не розглядали, — каже її чоловік. — А раптом жуліки?
Комментарии