понедельник, 11 сентября 2017 18:13
Ольга Гембік
Ольга Гембік
Ольга Гембік

Крым нам не нужен

Узагалі-то, вони милі люди. Тож я чесно відповідаю, що я з України. Але це їх чомусь бентежить. Двоє з їхньої компанії біля барної стійки виструнчуються, ковтають залпом кольорові коктейлі, залишаючи на дні склянки кубики льоду. Підсідають за наш столик, руки на колінах.

— Угадайте, откуда мы? — наважується хлопчина в майці з написом "Газпром".

Питаю, чи мала б угадувати регіон. Бо те, що вони росіяни, видно неозброєним оком. І це їх гнітить ще дужче.

— Мы любим Украину, давайте не будем о политике, — починає гідроперитна блондинка з ледь підкачаними губами — Світлана з Орла. Ми оселилися через номер, наші діти в момент заприятелювали і граються разом, бігають територією турецького готелю в Сіде. Не вітатися якось незручно. Але дружби не виходить теж.

— В Испании этим летом море прохладное. На Коста Дораде — еще куда ни шло, а Брава холодная, — похитує золотистий тапок ногою Юлія.

— Да, но нас там не любят. Мы вот по Италии поколесили. Из Неаполя выехали на машине, побывали в Искье, Капри, увидели Помпеи. А в Сорренто! О-о-о! Какие там виды, — підхоплює Світлана.

— Покажите нам место, где нас любят, — реготнула майка "Газпром". Але швидко ретирувалася за коктейлем. Усі замовкли. Збираюся йти геть.

— Вы не подумайте, Крым нам не нужен, — хапає мене за руку Світлана. Вчуваю запах алкоголю і кокоса. — Ну, захватили и захватили. Мы там даже и не отдыхали никогда.

— И не собираемся, — махає тапком Юля.

Сейчас вы читаете новость «Крым нам не нужен». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи