Соціальні протести 2011 року — це одна із багатьох тенденцій, що прослідковується лише у другому півріччі. Це виступи не більшості прошарків населення, а конкретних груп — пільговиків. Вони є наслідком початку соціальних реформ, зокрема, пенсійної.
Проте виникла і окрема причина — це спроба навести лад у соціальних витратах. Влада, як завжди, робила це незграбно, не дуже гнучко. Спроба вирішувати "питання руба" одним махом призвела до протестів найбільш організованих груп пільговиків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З червня по жовтень стоятимемо на майданах
Протестні тенденції минулого року відображали загальний світовий тренд. Він був роком революцій у кількох країнах. Проте наші виступи за масштабами поступались навіть багатьом європейським країнам. Вони не йдуть у порівняння з тим, що відбувається у Європі, Росії й інших країнах.
В останню чергу люди готові виходити через політичні причини, а от захищати свої соціальні права — так. Проте робили це лише організовані групи пільговиків — афганці і чорнобильці. Найбільш масова група пільговиків — це діти війни, які не протестували. Це дуже показовий чинник, що свідчить про необхідність високої організації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Янукович може скомандувати стріляти в людей - нардеп
Протести не увінчалися успіхом, бо вони не були достатньо масштабними. Навіть у Греції, де на вулиці виходили сотні тисяч людей, вони також не дали результату. Адже країна на межі і не має оптимального виходу із ситуації.
Мала кількість протестувальників ніякої загрози для влади не становить. Ламання парканів — це яскрава картинка для телебачення. Коли це відбувається кілька разів поспіль, то сприймається як народна забава. Хоча це головний біль й індикатор того, що треба починати соціальний діалог, шукати компромісне рішення. Навіть штурм Верховної Ради — це ж не штурм Адміністрації президента. Зараз парламент — далеко не головний інститут державної влади. Максимум, до чого призводить успішний штурм парламенту — нові парламентські вибори. Це у Молдові. У Софії і Ризі взагалі не було особливих наслідків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Зміни відбудуться тільки внаслідок масових і мирних протестів"
Рівень розчарування у владі зростає. Це фіксують усі соцопитування, але ми ще далекі від революційної ситуації. Коли на вулицях будуть сотні тисяч, тоді можна буде чекати результат. Для влади це скоріше дзвіночок майбутньої загрози. Якщо на це звернуть увагу і почнуть адекватно реагувати, то результат буде. Якщо ні, то рано чи пізно відбудеться оновлення влади.
Два ймовірних каталізатори, що можуть спричинити масові акції непокори:
- економічний. Це ризики глобальної кризи
- політичний. Це парламентські вибори
Практично всі вибори в Україні відзначались фальсифікаціями в межах 5%. Масштабне відхилення від офіційних результатів виборів до Верховної Ради у 2012 році, які очікує населення, може призвести до Майдану. Якщо хоча б відносну перемогу отримує опозиція, а влада програє і визнає це, то кризи не відбудеться. Якщо ні, то побачимо у Києві щось схоже на те, що відбувається у Москві. Проте масштаби будуть більшими, а форми гострішими.
3 
1
Комментарии
51