19 січня тисячі активістів намагались потрапити до Урядового кварталу зі сторони вулиці Грушевського. Вона була перекрита кордоном внутрішніх військ. Люди вийшли на протест прийнятого 16 січня закону "Колесніченка-Олійника", який згодом підписав президент України Віктор Янукович. ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" вносяться зміни щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян. Експерти переконані, що ним буде знищена свобода слова в Україні. Нині продовжуються сутички між правоохоронними органами та людьми, є вже жертви.
В Україні, на центральній вулиці столиці треба за будь-що припинити бойові дії. Складно сказати, чи опозиція може на це реально вплинути. Певно, це має бути обопільне повідомлення. Має початись переговорний процес. До людей на Грушевського виходить представник влади та представник опозиції і оголошують про припинення бойових дій, перемир'я перед переговорним процесом. З цим зволікати не можна.
Треба розуміти, що Андрій Клюєв фактично друга людина в державі, він впливає на дії, рішення силовиків, тому з ним також треба домовлятись. Так, можна вимагати лише участі Януковича, проте зараз не час займатись статусними іграми. Питання часу зараз гостро постало, оскільки воно прямо пропорційно питанню життя і смерті.
Саме тому, переконаний, що терміново мають бути проведені переговори між керівництвом країни та опозиційними силами, вони мають визначити як виходити із ситуації. Надалі треба шукати компроміс, як би це складно не було. І збудником були в першу чергу закони, які ухвалили ВР 16 січня, тому треба домовлятись, яким чином накласти мораторій.
Далі треба визначити предмет переговорів. На мій погляд, це забезпечення гарантій прозорості та демократичності виборів. Але не в березні, бо влада на це не погодиться. Перевибори, як того вимагають опозиціонери? Треба бути реалістами. У влади зараз достатньо ресурсів, а у опозиції недостатньо сили, щоби перетворити ситуацію і схилити на свій бік.
Наголошую, що ті, хто рвуться в бій і не хочуть переговорів мають зрозуміти, що це шлях до громадянської війни. І невідомо чим це завершиться. Це будуть величезні жертви і проблеми для країни, вкрай до розколу. І це питання не лише до лідерів опозиції, а і до людей, які знаходяться на Грушевськогго.
Вони мають робити різні кроки по демілітаризації: наприклад відводиться частина "Беркуту", а опозиція розблоковує барикади на Хрещатику. Після виведення внутрішніх військ, влада знімає кордони в центрі, в урядовому кварталі, а опозиція звільняє КМДА та Будинок профспілок. Також можна домовлятись про інші речі.
Наприклад, щодо повернення до парламентсько-президентської системи. Важко сказати, чи реалістично це, але треба робити. Також треба ставити питання кадрових змін. І справа не в прем'єр-міністрові Миколі Азарові, а в непартійному уряді. Там не повинно бути, ані представників Партії регіонів, ані представників опозиції. Має утворитись такий собі технічний уряд.
Окрім того, треба розуміти, що частина активістів Майдану може бути незадоволена і фактом переговорів із владою, і потенційними домовленостями. Не зважаючи на це з ними необхідно вести діалог, їх треба переконувати. Наголосити їм: або ми через переговори вийдемо із кризи і змусимо владу поступатись, або криза продовжиться і невідомо чим все завершиться. З людьми треба розмовляти.
2 
1
Комментарии
5