Торік найбільша мережа книгарень "Барнс енд Нобл" оголосила про продаж. Президент компанії пояснив такий крок зростанням популярності електронної літератури, з якою не в змозі конкурувати звичайні книжки. Якщо паперові видання виходять з ужитку і з моди, то і книгарні — також.
Книгочитання як спосіб дозвілля почало відмирати, відколи з'явилося телебачення. І справді, навіщо сидіти днями над томом "Гаррі Поттера", коли можна спостерігати за його пригодами на екрані. Це старомодно — гортати сторінки й відчувати запах друкарського паперу. Хоч у цьому є щось затишне й домашнє. Книжка приємніша на дотик, ніж прилад, який треба вмикати, заряджати, клацати клавішами і непокоїтися, що він перегрівається.
Зрештою, книгарня — місце для необмеженої фантазії. Там можна вирішувати, що тобі подобається, переглядаючи обкладинки. Мріяти, що коли-небудь почнеш читати Кастанеду, а не покладатися на рейтинг: "Три з половиною зірочки — помірно цікаво, 11 схвальних ревю".
Кілька тижнів тому я зайшла до книгарні у моєму районі. Помітила, що секція "Новинки у м'яких обкладинках" зникла. Замість неї з'явився стенд, що рекламував електронні видання. Ось так книгарні просувають інструмент самознищення.
Коли ми остаточно перейдемо від книжкових полиць до світу онлайн, це не просто знак, що нам не потрібні книжки. Це сигнал прийдешнім поколінням — більше немає часу на пошук цікавого, на щось таке беззмістовне і приємне, що можна здійснити без допомоги двох клацань.
Друкар Йоганн Гутенберг, напевно, засмутився би, якби побачив, як занепадає справа його рук.
1 
1
Комментарии
10