Три незабутні побачення

Найкоротше моє побачення тривало 3 хвилини. Саме за стільки часу Київський фунікулер спускається на Поділ.

– У мене два місяці не було сексу. Може, одразу до мене? – В'ячеслав шепоче мені на вухо так, що чує весь вагон. Від нього тхне шаурмою і дешевим одеколоном. Прощаємося й розбігаємося в різні боки.

Найдовше побачення тривало 10 годин. Ми зустрілися о 18-й і прогуляли під зірками всю ніч. На порозі квартири, яку винаймала з подругою, Ігор зам'явся:

– Я вже тут був, – каже й неохоче ступає в коридор.

А там продовжується вечірка в моєї сусідки Каті.

– Скільки будеш переслідувати мене? – Катя випихає мого гостя за двері. – Думаєш, раз переспали і вдруге вийде? Я ще не настільки п'яна.

Перепрошую в Ігоря і проводжу до ліфта. Вранці запитую сусідку, що з ним не так.

– Він бісексуал. Не хотіла б я ділити його з якимось Ванею. А ще він кусається, коли цілується, – розповідає.

Не вірити їй у мене нема причин. Мащу гігієнічною помадою припухлі після побачення губи.

З Олексієм знайомлюся по телефону. Він набирав номер друга, але помилився цифрою. Говоримо по кілька годин на день. Через тиждень кличе на побачення. Бере в оренду трамвай, влаштовує романтичну вечерю. Закінчити зустріч пропонує на набережній. Ідемо за руки, як раптом обертається й цілує в губи.

– Не ворушися. За 2 метри від нас моя дружина, – шепоче

×