– Мы атошников на работу не берем. С вами много хлопот. Не сегодня-завтра захотите назад вернуться, – каже Тамара, адміністратор столичного супермаркету, куди на співбесіду прийшов друг Андрій.

У роботі за минулий рік йому відмовляли двічі. Тому, що воював.

– Я посвідчення УБД добивався пів року. А тепер воно для мене, як вовчий квиток, – розповідає товариш.

2017-го повернувся з Донбасу. Працював на агропідприємстві, доки не збанкрутувало.

– Ми з атошниками не зв'язуємося, бо ви в резерві першої черги. Якщо буде мобілізація, заберуть. Водієм працювати не пробували? Кажуть, таксисти мають п'ятнашку в місяць, – делікатно відмовляють у компанії, яка готує охоронців.

Коли Андрію уривається терпець, переповідає все в соцмережі. Його друзі та підписники обурені. Пост поширюють 364 рази. Вимагають назвати фірми, які не взяли на роботу. Лише Максим пропонує Андрію податися у програмісти. Запрошує до себе на безкоштовні курси в онлайн-школу.

За кілька місяців навчання Андрій успішно виконує тестові завдання. Але під час співбесід у двох компаніях отримує відмову.

– Воювали, кажете? Самі на війну пішли чи вас призвали? – допитуються HR-менеджери й обіцяють передзвонити.

– Ти краще їм про війну не розказуй. Як питатимуть, де ці два роки був, бреши, що фрілансив, – дає настанови Максим.

У травні Андрія запрошують на стажування в ізраїльську компанію. Звикає до нового графіка, бо працювати доводиться з неділі по четвер.

– Чого ви не казали, що служили. Ми вас і без стажування взяли б, – говорять іноземні роботодавці й дають $2 тис. зарплати.

– Алло, Андрей, – у слухавці чути Тамарин голос. – Вам еще работа нужна? В связи с карантином мы набираем курьеров. Как раз работа для атошника. 400 гривен в день вас устроят?

×