Прорвало

– У нас новий сусід. Можеш із ним не вітатися. Усе рівно не відповість, – попереджають батьки, коли приїжджаю гостювати в село під Луцьком.

– Німий? – перепитую і позираю на дім, що стояв пусткою багато років.

– Ні, говорить. Але, коли заселявся в червні, попередив, що бере обітницю мовчати 40 днів.

– Він – колишній військовий. Із війни повернувся два роки тому. А вдома спокою не дають, – пояснює сусідка тьотя Люба, яка живе навпроти. – Син невістку з Донецька привіз. Вона дня без сварки прожити не може. Донька вдруге вагітна, а замужем ще не була. Жінка пиляє, щоб на заробітки їхав. За час карантину з ними мало не здурів. Утік у бабину хату. Психолог йому підказав, що мовчання зцілює краще за антидепресанти. Це тибетська технологія. 20-й день тут відпочиває і мовчить.

Михайлу на вигляд років 50. Навіть у спеку носить темно-зелені штани-джоггери. На лівій руці має армійське тату – "Ніхто, крім нас".

– Телефоном не користується. Дружина приїздила, просила повернутися, а він мовчить. Погрожувала, що на розлучення подасть. Все одно ігнорує, – тьотя Люба стає навшпиньки, аби побачити, що робить сусід за парканом. – Жінка більше не їздить. Мене просила за ним приглянути. Донька раз на тиждень привозить їжу і дивиться, чи батько не запив. У наш магазин ходить по хліб і молоко. На все показує пальцем і завжди дає без здачі.

Сусід прокидається о 7:00. Бігає на сільському стадіоні. Потім косить траву і на пів дня йде рибалити.

– Льоха, більше не можу мовчати, – чую, як на 25-й день сусід порушує обітницю. – Я в соцмережі три тижні не заходив. Телефон відімкнув. А в магазині по радіо почув, що Зеленський хоче долар по 30 зробити. Я ж у садку під грушею 60 тисяч закопав. Будь другом, викопай уночі і в долари переведи. Додому вернуся – "євробляху" куплю. Буде чим на барикади їхати

×