– Якби не некрологи, ми вже давно закрилися б. У нас більшість газет на цьому виживають. Звичайний коштує 100 доларів, з портретом – 250, – розповідає американець Девід. Він – журналіст. Пише некрологи з 2014 року.
– Моя перша стаття була про Ендрю, який зубами піднімав відро води, – каже колега. – Помер на зимовій риболовлі. Відчував, що скоро його не стане. У телемагазині замовив диван, який перетворюється на труну.
Саманті довго не могли поставити правильний діагноз. Знала, що більш як пів року не протягне. Звільнилася з роботи і поїхала в Бразилію на карнавал. Перед смертю розіслала запрошення на власний похорон.
Старого Кевіна всі у місті недолюблювали, бо труїв сусідських котів. Сам одружений не був, але за гроші посватав понад 50 пар у Нью-Джерсі. Тепер дехто готовий 500 доларів платити, щоб написав йому прижиттєвий некролог. Я за таке не беруся, забобонний.
Коли я готувала некрологи для газети, в редакцію зателефонувала 69-річна Анастасія Павлівна з Київської області. Розповіла, що важкохвора.
– За місяць-другий помру, але хочу залишити по собі слід, – казала у слухавку. Просила у некролозі розповісти, як молодою вагалася, за кого йти заміж. – Андрій – син тракториста, Володя – племінник сільського голови. Обрала першого, хоч був бідний. Він за кілька років хату побудував. Овдовіла два роки тому. Купила для нас обох місце на кладовищі.
Домовилися, як відійде у засвіти, отримаю повідомлення від її доньки. За кілька тижнів надходить sms. Співчуваю і ставлю некролог у наступний номер. За годину до здачі у друк – дзвінок:
– Некролог уже вийшов? Можна купляти газету? – чую у слухавці жвавий голос Анастасії Павлівни. – Не ображайтеся. Хотіла побачити, як мою смерть сприйме Володька. Він тепер теж удівець. Мені здавалося, що між нами іскра. А він почав іншу в гості водити
2 
1
Комментарии