Останні заяви західних, передусім – європейських політиків, демонструють вже не глибоку стурбованість, а глибоке нерозуміння самої суті російсько-української війни. Точніше, агресії Росії проти України. І справа тут не лише в особі Володимира Путіна – сусіди зі Сходу провадять агресивну політику стосовно нас щонайменше три сотні років. Натомість українська історія не має прикладів завойовницьких війн, хоча й багата на міжусобні.
Коли Захід ще не запровадив перших обережних санкцій проти Росії, це пояснювалося небажанням провокувати Путіна. Але на той час Росія вже почала вторгнення на нашу територію, окупувавши Крим і готуючись до анексії. Тобто, на думку Заходу, це Путін ще не спровокований, може бути гірше.
Далі почалося вторгнення на Донбас, котре переросло у війну. Захід визнає факти порушення Росією територіальної цілісності. Засуджує насильство. Підтверджує – Кремль провокує та підтримує сепаратизм. Фіксує більше 4 тисяч загиблих військових та мирних жителів із української сторони. Більше 1 тисячі чоловік загинуло під час так званого перемир'я. Проте будь-які дії у відповідь, котрі здатні зупинити агресора, далі вважають передчасними. Бо вони… спровокують Росію.
Про це говорять, пояснюючи, чому Україна не може зараз отримати високоточну летальну зброю. Або застерігають нашу країну від декларацій намірів щодо вступу в НАТО. Більше того, Україну вже не бачать у Європейському Союзі навіть у віддаленій перспективі. Хоча, по-перше, Угода про Асоціацію підписана. А самі євродепутати рік тому не приховували розгубленості, коли Янукович здав назад. Тобто, на щось розраховували, якусь надію мали, бо вони – народ прагматичний. По-друге, ще не так давно західні політики наввипередки клялися – двері для нашої країни відкриті.
Нині ж з перші особи ЄС та США вже застерігають Україну та заодно – своїх колег, від декларування євроатлантичних прагнень та перспектив нашої країни. Мовляв, це нічого не дасть, бо ми не готові. Зате Росію спровокує на ще більшу агресію.
Виглядає, більше чотирьох тисяч загиблих від рук російських та проросійських терористів, щоденні катування, насильство, грабунки на окупованих територіях, майже не приховане постачання з російської території зброї, техніки й пального для терористів – такий прояв російської агресії, із яким ще можна миритися? Не кажучи вже про збитий проросійськими терористами "Боїнг" - трагедія забрала три сотні життів громадян різних країн. Проте все одно не варто нічим провокувати Росію - аби гірше не було. В такому разі "гірше" – це що, наступ широким фронтом, бомбардування Києва з повітря чи взагалі ядерна війна?
Європейські цінності, прагнучи до яких люди рік тому вийшли на Майдан, насамперед передбачають повагу до гідності й життя кожної окремої людини. Тому вже перша смерть українця на своїй землі від кулі російського солдата мала б не просто обурити носіїв згаданих цінностей. Треба перестати боятися провокацій - вони вже відбулися. Бо в системі згаданих уже європейських демократичних цінностей загибель однієї людини від рук агресора дорівнює за значимістю загибелі чотирьох тисяч осіб.
Політолог Володимир Цибулько на своїй сторінці в Facebook порівняв заяви того ж Хермана ван Ромпея про небажання провокувати Росію із тим, як зґвалтовану жінку звинувачували в провокуванні ґвалтівника. Якщо взяти порівняння пана Цибулька за базову модель, то жінка не повинна носити міні, щоб не провокувати чоловічу агресію. Та якщо вона носитиме довгу спідницю, все одно лишиться об'єктом домагань. А якщо не буде виходити з дому – до неї в дім агресор рано чи пізно вломиться.
Для Росії не лише тепер, а в усі часи поведінка України вважалася віктимною. Тобто, такою, яка провокує. Але – провокацією є вже самим факт існування України не в складі РФ. Тому гірше, ніж є, вже не буде ані для нас, ані для Заходу. Адже Україна провокуватиме Росію доти, доки лишається на карті світу – і віддалятиметься від зони російського політичного впливу. Отже, Росія уже достатньо спровокована, аби боятися далі.
2 
1
Комментарии
3