Коли під соусом боротьби з рекламою тютюнопаління почали штрафувати книжкові магазини за пропаганду цієї шкідливої звички, першою відгукнулася Фейсбук-спільнота. Пропонується заборонити вживання прізвища діючого міністра освіти: тим більше, що сам Дмитро Табачник прославився публічним курінням на порозі Київського Палацу дітей та юнацтва під написом, що забороняє палити цигарки. Також ніхто не дасть гарантію, що можна буде так само вільно вживати прізвище отамана Юрія Тютюнника, постаті хоч суперечливої, але історичної, а також прізвища російського актора Олега Табакова та українського співака й композитора, переможця другого сезону шоу "Голос країни" Павла Табакова.
Жарти жартами, але примірники скандально відомого історичного роману Василя Шкляра "Залишенець" книгарні тимчасово знімали з продажів. Причина - на фотографії, розміщеній на книзі, автор тримає у руці цигарку. Мовляв, подає підростаючому поколінню поганий приклад.
Але якщо йти хоча б за формальною логікою, то треба уявити собі цю книгу і цю фотографію: вона розміщена не на першій сторінці обкладинки, а з тилу примірника. Тобто, хоч лежить книга на полиці, хоч стоїть - все одно лицем до читача не курцем Шклярем, а назвою. До того ж фото досить маленьке і цигарку на знимці розміром десь три на чотири треба ще вгледіти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Вилучення книжок – це повна самодіяльність магазину" - Ганна Герман
Роман "Чорний ворон" не належить до дитячої, підліткової та юнацької літератури. А Василь Миколайович Шкляр, при всій повазі до нього, не є для українських школярів культовою особою, подібною до американського актора Роберта Паттісона, якого друкують на щоденниках. Не перетворився на приклад для наслідування. А значить, якщо український школяр почне смолити цигарку за шкільною будівлею на великій перерві, це вже точно не від того, що побачив фото Шкляра на звороті книги "Залишенець", яку, хочеться вірити, читає тато школяра.
За невтішним прогнозом, аналогічні репресії чекають твори Конан Дойла, якщо на обкладинці Шерлок Голмс тримає в руці люльку, і "Енеїду" Івана Котляревського й "Тараса Бульбу" Миколи Гоголя – ці моторні парубки, хоч куди козаки практично всюди зображені з люльками. Єдина радість: тепер є офіційний привід заборонити в Україні будь-які зображення товариша Сталіна, бо без люльки його теж не малюють.
Правда, Тарас Бульба, за сюжетом, потрапив у полон до ворогів, бо впустив свою люльку та повернувся її шукати. Приклад Бульби, який загинув через тютюн, мав би навпаки надихнути борців із курінням на популяризацію такої книги – не куріть, то й не загинете. Під репресії може потрапити зовсім не класика: у харківському видавництві "Клуб Сімейного Дозвілля" побоюються за долю роману Олени Печорної "Грішниця" - там на обкладинці дівчина з цигаркою. Хіба назва книги не красномовно свідчить про гріховну суть того, хто курить? Як на мене, напис "грішниця" поруч із жінкою-курцем є прямою пропагандою здорового та безгрішного способу життя.
Враховуючи те, що Василь Шкляр нині пішов у політику і є опонентом влади, сам він бачить у подібних діях насамперед політичну складову. Є спокуса з ним погодитись. Тим більше, що під роздачу в перспективі потрапляє книга ще одного письменника, котрий націлився на політичну кар'єру – Максима Кідрука, він балотується від УДАРу. Виявляється, на обкладинці його книги "Навіжені в Мексиці" один із намальованих героїв теж тримає цигарку. Проте, з огляду на те, що будь-який штраф насамперед наповнює бюджет і, відповідно, не проходить повз кишені суб'єктів корупції, наближених до влади, я швидше побачу тут банальне бажання нажитися. Як не штрафом, то шантажем і відкупними.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Книжки з цигарками на обкладинках повернули до книгарень
Напевне ви ще не забули, як під соусом боротьби з розповсюдженням порнографії з книгарень у 2009 році почали вилучати примірники роману Олеся Ульяненка "Жінка його мрії". При тому, що "Кама сутра" далі займала чільні позиції на полицях і ніхто цей трактат ні від чиїх очей не ховав. Так само, як інші книжки не менш сексуального наповнення. От у мене дуже просте питання: а писати про курців тепер можна? Чи борці за здоров'я українських легенів почнуть старанно читати тексти, аби пред'явити претензії до змісту.
Я пишу книжки, і в мене герої не лише курять, а й п'ють. То мої тексти та твори переважної більшості колег, українських та іноземних, потраплять під ніж боротьби з пропагандою пияцтва та алкоголізму?
А як же радіостанції, котрі транслюють на всю маршрутку пісні групи "ТІК", де є слова: "Я із кишені дістану цигарку", групи "Кіно" "Пачка сигарет" чи групи "Ноль" під назвою "Іду, курю", не кажучи вже про безкінечний шансон, де не лише про "закурю", а також про "Я б махнул сейчас стакан".
Як бути з продажем цигарок у кіосках? Цей товар, хоч тепер і не рекламується широко, реклами як такої не потребує. Цигаркова пачка в вітрині – сам по собі заклик: "Купи мене!", а отже – сама собі реклама й пропаганда.
Ідіотизм ситуації, в якій боротьба будь з чим відразу виливається в репресивні дії проти книгарень та загалом культурних здобутків навряд чи треба спеціально пояснювати. Особисто в мене немає відповіді, що робити з черговим порушенням громадянських прав та свобод в Україні. Тим більше – на фоні того, що люди з цигарками вільно ходять вулицями міст. Це не спонукає тих, хто не курить і ніколи не курив, взяти з них приклад.
Але кому я це пояснюю...
2 
1
Комментарии