Тернопілька Уляна Шкляр, 41 рік, 14 лютого 2009-го потрапила в аварію. У маршрутку, в якій їхала, вдарився електропоїзд Тернопіль-Івано-Пусте. Водій і четверо пасажирів автобуса загинули, 14 скалічилися.
— Уже більше року минуло, а я досі тим маршрутом не їжджу. Страх бере, — розповідає Уляна Іванівна. — То був фатальний збіг обставин. Поїзд на 10 хвилин запізнився, у той час його не мало бути на переїзді.
Уляна Шкляр — домогосподарка. Із чоловіком виховують сина 21-річного Андрія та доньку Мар"яну, 16 років.
Того дня з сусідкою їхала в гості у село Прошова. Зранку запізнювалися на автобус. Зупинили третє таксі і встигли на автостанцію.— Пам"ятаю, заходжу в салон і вибираю, куди сісти. Було кілька вільних місць. Сусідка сідає ззаду і кличе мене. Я сіла справа, біля вікна, і так вибрала свою долю. Бо ті, що загинули, сиділи з лівого боку. Вже потім дізналася, що найбезпечніші місця у маршрутці — ззаду праворуч, біля дверей. Тепер там стараюся сідати.
Водій зібрав у пасажирів гроші і поїхав. Уляна Іванівна, як завжди перед дорогою, перехрестилася і прочитала "Отче наш".
— Дорога була чиста, без снігу, їхали швидко. Я дрімала. Чую різкий гудок поїзда. Відкриваю очі — перед обличчям зелена стіна. Це була кабіна електрички.
Поїзд вдарив маршрутку у лівий бік. Вона відлетів, вдарилася в електроопору і кілька разів перекинулася.
Найбезпечніші місця у маршрутці ззаду праворуч
— Усе відбувалося в долі секунди. Пам"ятаю удар по голові. Потемніло в очах. Нас мололо, як у м"ясорубці. В автобусі був страшний крик. Ми були, як у великій бляшанці. Відчуття, що нічого не можна змінити. Ще удар, і знепритомніла. Прийшла в себе на снігу від запаху нашатирю. Як вибралася, досі не знаю. Бачу, багато людей навколо ходить — пасажири поїзда допомагали. Навколо зойки і стогони. Хтось почав кричати, що можуть зірватися газові балони з автобуса. Я не могла встати. Один пасажир зі зламаною рукою взяв мене на руки і переніс подалі. У такі моменти Бог дає велику силу.
Постраждалих відвезли до обласної лікарні.
— У мене діагностували перелом таза і ключиць. Лікар сказав, що народилася в сорочці. Якогось міліметра бракувало, щоб артерію зачепити. Могла померти.
Уляні Шкляр зробили дві операції.
— Наново вчилася сідати, спускати ноги з ліжка, ходити, — говорить. — Про аварію стараюся не згадувати.
Водійські забобони
— Купив машину чи отримав водійські права — "обмий". Інакше машина поламається, а права заберуть.
— Поставив на машину запчастини від автівки, яка побувала в ДТП — чекай такої ж аварії.
— Не говори поряд із машиною про її продаж. Вона почне ламатися при натяку на розлуку.
— Приснилась аварія — не сідай за кермо.
— Не слухай музику на гучності "13". Або гучніше, або тихіше.
— Якщо в перші дні з машиною трапляються неприємності — позбудься її, бо "не прийшлася до двору".
— Не голися перед далекою дорогою.
— Не сідай за кермо машини, за яку отримав аванс.
— Називай машину лише лагідними словами.
Іван СТОЛЯРЧУК
Коментарі