На місці хати, що належала батькові письменника Тодося Осьмачки, в селі Куцівка Смілянського району на Черкащині є пам"ятний знак. Його встановили над ставом в урочищі Заруда край села. У тій хаті Тодось Осьмачка з"явився на світ 16 травня 1895 року.
На трасі Золотоноша—Сміла—Умань перед поворотом дороговказ: "Куцівка — 8 км. Село, де народився письменник Тодосій Осьмачка".
— Його батько Степан Осьмачка був робітником у поміщика Терещенка. Самотужки освоїв ветеринарну справу. Із двох доньок і п"ятьох синів зміг вивчити лише Тодося. У 17 років той закінчив гімназію і став писарем у Куцівській економії. Після революції вчителював у сусідньому селі Ташлику. А потім учився в Київському інституті народної освіти. Там почав писати вірші, — розповідає сільський голова 38-річний Ігор Волошин.
Першу збірку "Круча" Тодось Осьмачка друкує 1922-го. Друга — "Скитські вогні" — виходить через три роки. Критики писали, що це гімн українському степові. Ще через чотири роки — збірка поезій "Клекіт". Тогочасний літературознавець Сергiй Єфремов ставив автора "пiсля Шевченка вище за будь-кого іншого". Бо Тодось Осьмачка "пiдняв у поезiї могутнiй i трагiчний образ українського селянства, що було найбiльшою рушiйною силою революцiї, а потiм стало найбiльшою її жертвою".
Іще 1930-го виходить Осьмаччин переклад Шекспірівського "Макбета". А далі — репресії. Поема "Дума про Зiнька Самгородського" світу вже не побачила. Осьмачку називають "бандитом" і "ворогом народу", а книжки вилучають та знищують. Якийсь час письменник переховується і в Куцівці.
— Моя теща, а його братова жінка, розповідала, що Тодось ховався у копицях соломи, видавав себе за божевільного, — згадує чоловік племінниці Тодося Осьмачки, 74-річний Дмитро Щербатюк. — Приходив до них лише погрітися, поїсти й помитися. У будь-яку пору біля колодязя виливав на себе відро води. Міг нарубати дров чи води наносити і знову зникав. Я теж куцівський. Малим бачив Осьмачку. Він ходив у полотняних штанях і сорочці, в солом"яному брилі та з торбою через плече. Нас малих чогось ним лякали: "Тікай, бо Осьмачка забере в торбу".
Моя теща розповідала, що Тодось ховався у копицях соломи, видавав себе за божевільного
Це було після того, як письменник утік від примусового лікування в Київській психіатричній лікарні. Туди його відіслали після Лук"янівської в"язниці. 1942-го Осьмачці вдається добратися до Львова. Виїжджає на Захід, а потім до США. Страждає від манії переслідування, постійно переїжджає з місця на місце. Видає повісті "Старший боярин", "План до двору", "Ротонда душогубцiв" — про репресії і Великий Голод в Україні.
— Останній його твір — біографічний. Він описує перебування в тюрмі. Там його без їжі й води на кілька діб запирали в шафу, в якій можна було лише стояти. Витягували, коли Тодось був уже непритомний, — продовжує Дмитро Григорович.
За кордоном письменник перекладає Вайльда i Шекспіра. У липні 1961 року його розбиває параліч. 7 вересня 1962-го Тодось Осьмачка помирає. Йому було 67.
— Поховали його під Нью-Йорком на цвинтарі українських емігрантів, — додає Дмитро Щербатюк. — Моя донька Мирослава була на цій могилі. Я набрав землі з того місця, де була батьківська хата, і вона поклала її Тодосю. У нього в Києві залишився син Ігор. Йому зараз понад 85 років. У війну був інструктором у льотному училищі. Через батька його не пускали у бій — не довіряли. До Куцівки приїжджав на 100-річчя з дня народження батька.
На честь Тодося Осьмачки в його рідному селі перейменували Ленінградську вул., що веде до урочища. На будинку культури з"явилася меморіальна дошка. У школі й бібліотеці створили музейні куточки.
— Теща казала, що він дуже любив Куцівку. Згадував усе своє життя, де б не бував. У віршах писав, що мріє повернуся до свого поля, — каже Щербатюк.
5 
35413
Коментарі
1