Як письменники грають у футбол
Мудрі люди кажуть, що талановита людина - талановита у всьому. Жадан захотів довести це і зібрав футбольну збірну письменників.
Учора письменники зіграли у футбол з літклубом "Маруся". Перший тайм "Маруся" веде 6:1, все йде нормально: ігрова перевага, багато моментів, впевненість. Другий тайм - ніби все так само, але рахунок - 1:6, і як результат - нічия. Після першого тайму в це важко було повірити. Дивні діла твої, Господи.
Цікаво було спостерігати за письменниками і порівнявати їх гру з тим, як вони пишуть. Про це і поговоримо (ц).
Сергій Жадан - воротар. Надійний, сміливий. Не можна сказати, що він, як стіна, але "дурачків" не пускає. Добре керує обороною. Капітан все-таки. Так само і з його творчістю: є слабкі вірші, якісь недоліки у прозі, але в цілому жалкувати, що прочитав Жадана, не доводиться. Тобто є певний рівень якості, нижче якого не опускається ані Жадан-письменник, ані Жадан-футболіст.
Дмитро Лазуткін грає у футбол так само, як пише вірші: пристрасно, емоційно, інколи жорстко, але "в межах правил". Він віддається грі на повну. Таке ж враження складається, коли дивишся його виступи на сцені.
Сашко Ушкалов як і у футболі, так і в літературі - добре володіє технікою. У грі він намагається тонко грати, головний його козир не сила, а техніка володіння м'ячем. У текстах Сашко показав себе як гарний стиліст. Навіть банальну ситуацію вміє описати весело і оригінально. Як у футболі шукає "розумних" рішень, так і в письмі.
Павло Коробчук може "вистрілити". По воротах м'ячем або у вірші вдалою метафорою. І часто удари влучають у ціль: ворота (футбол) або голови читачів (поезія).
І головне, що є у письменників - характер і воля. У вчорашньому матчі вони це показали сповна. А в літературі свою стійкість доводиться проявляти постійно: з видавцями, читачами і критиками.
