Спостерігати за культурним процесом – це все одно, що дивитися за статевим актом, і не брати в ньому участь. Культура – це процес, в якому треба брати безпосередню участь. Як і смажене м'ясо набагато цікавіше їсти самому, ніж споглядати за тим, як хтось це робить, нехай і майстерніше.

Перед українською культурою стоїть велике завдання – подолати власну інерцію, скасувати винесення тіла нашої культури на узбіччя світового культурного процесу (якщо його ще не винесли).

Відтак, будь-який культурний проект "для своїх", який не має на меті популяризацію і розширення аудиторії - нам не потрібний.

Феномен соціальних мереж у тому, що кожна людина має змогу сама створювати контент, бути автором, бути популярним. Тобто "користувач сам творить контент", тому соцмережі мали успіх.

Так само українська культура має стати справою кожного. Навіть таксисти мають вірити в те, що вони дотичні до творення української культури.

Ідея та віра може стати причиною поштовху культури в маси. А ідею потрібно виховувати у собі кожному індивідуально. Потім вона стане колективною.

А ті, хто вже так чи інакше працює в культурі, мають всього-на-всього створити образ людини успішної. А успішним бути модно і перспективно. Відтак, й інші захочуть підтягуватись.

Сьогодні культура – такий же нонсенс, як і особисте поїдання смаженого м'яса. Всім цим треба займатися особисто: особисто їсти, особисто творити культуру.

"Якщо ви розумієте, що я маю на увазі".