Держава проти військових? Наркотики в машині комбата

Олександр Ширшин - знакова постать українського спротиву заскорузлій системі совкового військового керівництва. Коли людина відмовляється відправляти своїх солдатів на вірну смерть. Коли говорить про це відкрито - система цього не пробачає. Але чого коштуємо ми, як суспільство - якщо дозволяємо робити таке з нашими захисниками?

У Харкові, в машині Oлександра Ширшина, знайшли наркотики. Сам Олександр каже: їх підкинули. Я знаю, хто такий Ширшин, тому ця історія для мене виглядає дуже тривожно.

Олександр Ширшин - бойовий офіцер, колишній командир батальйону 47-ї бригади "Маґура", позивний "Геній". Дуже розумна, освічена людина. Він має цивільну і військову освіту, навчався в Польщі, закінчив магістерську програму в Українському католицькому університеті. До великої війни займався громадськими проєктами на Донбасі. На війні пройшов шлях від командира взводу до командира батальйону, воював на Запоріжжі, Донеччині, Курщині.

І важливо нагадати, чому його ім'я вже ставало публічним. Я бачила, як писали, що Ширшин "відмовився воювати на Курщині". Він там воював. Але в якийсь момент почав відмовлятися мовчки виконувати завдання, які вважав приреченими на провал і такими, що ведуть до невиправданої загибелі людей.

Його батальйон отримував накази заводити людей у тил противника без достатніх сил, засобів і нормально організованої логістики - людей заводили на позиції, але потім не могли ані нормально ротувати, ані евакуювати поранених. Олександр письмово доповідав, яких саме ресурсів і дій потребує операція, аби мати шанс на успіх. А коли люди почали гинути, вимагав їх вивести.

У травні 2025 року він написав публічно: "Дебільніших задач, як на поточному напрямку, я не отримував". Після цього почався його великий конфлікт із системою військового управління.

Його перевіряли. Його оголосили "недисциплінованим". Він пішов з посади комбата. Він відкрито критикував практику штурмових підрозділів, передусім 225-го і 425-го полків. Критикував сам принцип "наказ є наказ, ціна неважлива". Він говорив про те, що командир зобов'язаний оцінювати співвідношення сил, ресурси, логістику і ціну завдання, а не просто відправляти людей туди, звідки вони можуть не повернутися. А потім пішов до суду. І виграв.

Суд скасував дисциплінарне стягнення, а в серпні цього року визнав протиправним і скасував наказ тодішнього головкома Олександра Сирського, яким Ширшина оголосили "недисциплінованим". І ось сьогодні - наркотики. За словами Ширшина, поліція зупинила його в Харкові. Він погодився пройти медичний тест. Спочатку оглянули багажник - нічого. Потім салон. Потім поліцейські, як він стверджує, дуже конкретно сказали, куди подивитися і що відкрити.

У задньому підлокітнику, яким він, за його словами, взагалі не користується, лежав пакет. Усередині - трава, маленькі ваги і пакетики. Пізніше, за його словами, знайшли ще порошки й таблетки в місцях машини, про існування яких він навіть не знав. Через ваги справа вже може йти не просто про зберігання, а про статтю 307 КК України - це збут наркотиків.

Ширшин стверджує, що це підстава. І прямо пов'язує її зі своїм конфліктом із керівництвом штурмових полків. Зокрема називає командира 225-го ОШП Олега Ширяєва. І саме тому тут потрібне максимально прозоре розслідування - з відео бодікамер, відео моменту зупинки й обшуку, повною процесуальною документацією, експертизами та відповідями поліції. Бо ця історія значно більша за пакет із травою в автомобілі одного військового.

Якщо бойовому командиру, який посмів публічно говорити про невиправдані втрати, сперечатися з генералами і критикувати впливових командирів, підкинули наркотики, це вже не історія про Ширшина. Це історія про те, чи можна в українській армії сказати: "Я не хочу безглуздо покласти своїх людей", і після цього не боятися, що система тебе перемеле.

Про те, чи захищає держава офіцера, який ставить життя солдатів вище за красиву доповідь нагору. І про те, що відбувається з тими, хто наважується говорити вголос про речі, про які іншим простіше мовчати.

Нам потрібно дуже уважно стежитиму за цією історією. І коли версія Олександра Ширшина підтвердиться, питання "хто поклав наркотики в машину?" буде лише першим. Найголовніші тут інші питання: хто замовив це і хто в державній системі погодився виконувати замовлення?

Оригінал