А що у нас із корупцією? Виявляється, у ЄС буває значно гірше

Ми звикли вважати, що Україна - чи не найкорумпованіша країна в Європі. Та й індекс сприйняття корупції це підтверджує. Але хто і як формує ці індекси - та яким чином "корумпованість" країни залежить від її багатства? Наприклад, Данія, що перебуває на одному з перших місць - відмила російських грошей на суму, що вдесятеро перевищує річний бюджет України. То може, у нас не все так і погано?

Вітаю коаліцію громадського сектору з перемогою на виборах до Ради громадського контролю НАБУ, це хороший приклад солідарності і досягнення суспільно корисної цілі!

І принагідно хочу повернутися до теми сприйняття корупції, яка для України стала справжнім тавром. Хочу підняти тему - а хто ж визначив, що Україна є страшенно корумпованою? Отже, для прикладу, Індекс сприйняття корупції (Corruption Perception Index), який за минулий рік показав наші 36 балів із 100, порівняно з Польщею (53) чи Грецією (50).

Цей індекс формується на основі 13 зовнішніх джерел: World Bank, World Economic Forum, Economist Intelligence Unit та кілька приватних консалтингових і ризикових компаній. Оцінку дають не громадяни країни, а так звані "country experts", тобто переважно люди, які живуть за межами країни, яку оцінюють, і бізнес-керівники. Є багато питань до методології дослідження - чому саме ці люди, яка верифікація їхніх оцінок тощо. Але найцікавіше навіть не методологія, а те, чого CPI не бачить у принципі.

Індекс вимірює винятково корупцію публічного сектору і повністю ігнорує приватний. Скандал Volkswagen з фальсифікацією даних про викиди, маніпуляція ставкою Libor британськими банками, Wirecard у Німеччині, де мільярди євро зникли з-під носа регулятора: жоден з цих випадків не вплинув на CPI відповідних країн.

CPI не бачить відмивання грошей. Данія, яка стабільно перша в рейтингу з 89 балами, мала скандал Danske Bank, через естонську філію якого з 2007 по 2015 рік пройшло $230 мільярдів підозрілих транзакцій переважно з Росії, що навіть називали найбільшим скандалом з відмивання в історії. Банк заплатив $2 мільярди штрафу американському Мін'юсту. Данія залишилася на першому місці, упс.

CPI не бачить лобізму. В США це легальна індустрія на мільярди доларів, і по суті, це оплачений вплив на державні рішення, але оскільки він законний, для індексу його не існує. CPI не бачить "золотих паспортів" Кіпру і Мальти, через які роками легалізувалися гроші сумнівного походження. CPI не бачить того, що компанії з "чистих" країн хабарять чиновників у "брудних", і вплив на індекс несе країна-одержувач, а не країна-давець хабаря. Країни Африки добре це знають.

Індекс має дуже чіткий "баланс": багатші країни стабільно отримують вищі бали. Дослідники прямо вказують на очевидну упередженість The Economist, коли той ставить заголовок "Corruption is getting worse in many poor countries", а дрібним шрифтом додає "But rich countries have problems too".

Тепер до України. З 2014 року ми побудували НАБУ, ВАКС, САП, Prozorro, систему Е-декларацій. Жодна країна в регіоні не створила стільки антикорупційних інституцій за такий короткий час. І це в умовах війни. Але за десять років наш CPI виріс на 11 балів, з 25 до 36, бо експерти з-за кордону бачать заголовки про чергові скандали, а не системну роботу за ними. При цьому Греція, яка зараз має 50 балів і на яку прийнято посилатися як на "значно кращу", ще у 2012 році мала рівно ті самі 36, що ми маємо зараз.

Це все не означає, що корупції в Україні немає або що 36 балів це привід для святкування. Корупція є, вона реальна, вона шкодить обороні і людям, і боротьба з нею мусить залишатися пріоритетом. Але треба визнати чесно - схожі, а то й більші корупційні кейси, а-ля наш "Мідас", є в багатьох країнах, які в рейтингах стоять значно вище України. Данія з першим місцем пропустила через свої банки суму, яка вдесятеро перевищує річний бюджет України. Німеччина на найвищому рівні була корумпована російськими грошима. Рейтинги - це не про реальність.

А от Рада громадського контролю при НАБУ - це якраз та сама реальність, про яку треба говорити і яка дає нам фору за всіх наших сусідів. Погугліть, чи є схожі кейси у наших чудових просунутих сусідів. Це саме той тип інституційного контролю, якого CPI не вміє виміряти, але який реально працює: незалежний зовнішній орган, через який громадськість впливає на діяльність антикорупційного бюро, контролює кадрову політику і забезпечує прозорість. Такого інструменту немає в більшості країн, які стоять вище за нас у рейтингу.

Тому ще раз вітання, донатимо на ЗСУ і не ведемося на ниття, як у нас все погано.

Оригінал