Наступна зупинка Трампа: прибульці пропонують йому очолити Марс

Це вже настільки не смішно, що аж моторошно. Президент найпотужнішої (колись) держави світу - остаточно з'їхав із глузду. Гаразд, його територіальні претензії щодо Канади, Гренландії чи Куби ще можна списати на популізм. Але щоб йому пропонували очолити Іран, як він сам хвалився напередодні... Це вже ознака серйозного психічного розладу. Що буде наступним: ядерна війна з Європою - чи вихваляння тим, що марсіани пропонували йому долучити їхню планету до США новим штатом?

Заява президента США Дональда Трампа про те, що Іран нібито пропонував йому обійняти посаду верховного лідера, стала черговим епізодом у низці його гучних висловлювань, що викликали здивування. Промова 25 березня на щорічній вечері Національного республіканського комітету Конгресу США миттєво розійшлася світовими медіа, викликавши не так політичну дискусію, як питання про ступінь адекватності подібних тверджень.

За словами Трампа, іранське керівництво нібито прагне укласти угоду зі США, але боїться як власного народу, так і можливих дій Вашингтона. У цьому контексті він переказав "пропозицію" стати верховним лідером Ірану - держави з жорстко регламентованою релігійно-політичною системою, де подібна посада передбачає належність до шиїтського духовенства. Вже одне це робить подібне твердження, м'яко кажучи, абсурдним.

Тут варто зазначити, що історія американської політики знала чимало президентів, чиї слова викликали здивування чи навіть шок серед світової спільноти. Досить згадати Джорджа Буша-молодшого, який регулярно плутав Іран з Іраком і одного разу заявив, що "люди та риби можуть мирно співіснувати". Були й ті, хто опинявся в центрі скандалів через брехню під присягою або перетворював своє особисте життя на предмет більш жвавих обговорень, ніж власну державну політику.

Однак навіть на цьому тлі Трамп, схоже, зумів перевершити своїх попередників. За роки його політичної кар'єри накопичився значний список заяв, які викликали не лише критику, а й відверту турботу щодо психічного стану глави американської держави. Його риторика часто балансує на межі між епатажем та дезінформацією, а часом і відвертою фантазією.

Ось і заява про те, що деякі представники Ірану нібито пропонували йому - християнину і президенту США - очолити ісламську республіку як верховний лідер, виглядає як явний вихід за межі навіть звичної для Трампа ексцентричності. Це не просто перебільшення чи політичний тролінг, а твердження, яке суперечить базовим реаліям політичної та релігійної системи Ірану.

Верховний лідер Ірану - це не просто політична посада. Це постать, що володіє вищою релігійною та державною владою, що формується всередині складної системи шиїтського духовенства. Припустити, що цей пост може бути запропонований іноземному лідеру, та ще й не мусульманину, означає ігнорувати фундаментальні принципи устрою ісламської республіки.

У цьому контексті слова Трампа все більше сприймаються не як політична гіпербола, а як ознака прогресуючої схильності до вигаданих сюжетів, які він видає за реальні події. І якщо раніше подібні заяви можна було списувати на специфічний стиль спілкування, розрахований на внутрішню аудиторію, тепер вони починають виходити за рамки допустимого навіть для популістської риторики.

Виникає закономірне питання: де проходить кордон між політичним епатажем та відвертою дезорієнтацією? І чи не наближається нинішній президент США до тієї межі, за якою його слова перестають сприйматися всерйоз навіть його прихильниками?

Якщо мислити у логіці останніх висловлювань Трампа, то наступним кроком може стати заява про те, що його регулярно відвідують марсіани з проханням очолити їхню планету. Причому для обговорення деталей угоди щодо включення Марсу до складу США він, ймовірно, візьме з собою Джареда Кушнера та Стіва Віткофа. Поки що це звучить як саркастична гіпербола. Але з урахуванням заяв, що вже прозвучали, - не факт, що подібний сценарій залишиться лише жартом.

Оригінал