Знову здасть назад? Трамп ризикнув репутацією, пообіцявши за Путіна

Доки одні натякають - Трамп хвалиться. Мовляв, він поговорив з Путіним, дуже добре поговорив (як завжди) і той пообіцяв не бити по українській енергетиці під час морозів. Але ж Трамп обійцяв і війну завершити за 24 години. І головне - навіщо Путіну відмовлятися від головного козиря у цій війні? І як діятиме Трамп, якщо "друг Владімір" поновить ракетний терор України вже сьогодні?

Нинішня зима, зважаючи на свою суворість, вже стала найважливішим чинником російсько-української війни, що триває вже майже чотири роки. Морози, зруйнована інфраструктура, удари по енергетиці та мільйони людей в умовах обмеженого тепла та електрики перетворюють холод на зброю. Саме на цьому тлі прозвучала заява президента США Дональда Трампа, яка вже викликала шквал обговорень.

"Я особисто попросив Путіна протягом тижня не завдавати ударів по Києву та інших містах України через морози. Він погодився", - заявив Трамп публічно, у присутності голови Держдепартаменту Марко Рубіо та керівника Пентагону Пітера Гегсета. Фраза, здавалося б, виглядає як дипломатичний успіх. Але якщо придивитися, вона відкриває одразу кілька пластів - від реальної потреби України в енергетичній паузі до політичного ризику самого Трампа, який фактично поставив на кін свою репутацію.

Українські ЗМІ, посилаючись на неназваних депутатів Верховної Ради, повідомляють: домовленість про енергетичне перемир'я існує, проте точної дати початку поки що немає. Тобто йдеться не про підписаний документ і не про гарантії, а про неформальну домовленість, яка існує десь у дипломатичних кулуарах. Тим часом ситуація на землі далека від абстрактних переговорів.

Мер Києва Віталій Кличко повідомив: без тепла залишаються 454 багатоповерхівки, більшість - на Троєщині. Електрика подається по 6-8 годин на добу, а столиця перебуває на межі техногенної катастрофи. Це формулювання звучить тривожно не лише для Києва, а й для всієї України. Адже енергетична криза - це не просто побутові незручності. Це лікарні, транспорт, зв'язок, робота підприємств та елементарне виживання населення.

На цьому тлі тривожні сигнали надходять зі Львова. Мер цього міста Андрій Садовий закликав мешканців готуватися до надзвичайної ситуації: запастись водою, їжею, ліками, зарядити павербанки, перевірити укриття. Містян попереджають навіть не зливати воду з батарей у разі тимчасового вимкнення опалення, щоб не зруйнувати систему остаточно.

Тобто йдеться про ситуацію, коли енергетичне перемир'я стає не політичною опцією, а життєвою необхідністю. Але тут і постає ключове питання: чи може Росія справді зупинити удари по енергетиці - і головне, навіщо їй це? Російська стратегія останніх років очевидна: удари по інфраструктурі - це спосіб тиску на українське суспільство та владу.

Це метод війни на виснаження, спроба зламати стійкість країни через холод та хаос. Тому сама ідея, що Путін нібито "погодився" на тижневу паузу "через морози", викликає сумніви. Кремль ніколи не діяв із гуманітарних міркувань. Будь-яка пауза можлива лише як елемент розрахунку. І цей розрахунок може бути різним: перегрупування ресурсів, спроба виграти інформаційну паузу, демонстрація "готовності до миру" перед Заходом.

При цьому важливо зазначити, що заява Дональда Трампа важлива не лише для України, а й для американської внутрішньої політики. Він фактично виступив як той, хто каже: я можу домовитися там, де інші не змогли. Але це й величезний ризик. Адже якщо удари по Києву продовжаться, якщо енергетична інфраструктура знову руйнуватиметься - це стане прямим ударом по образу Трампа як лідера, який "контролює ситуацію".

Публічна політика відрізняється від закритої дипломатії саме тим, що тут не можна сховати провалу. Трамп сам підняв планку очікувань, не уточнивши, якими будуть наслідки "обману Путіна". І в цьому головна інтрига: що зробить президент США, якщо домовленість виявиться фікцією? Сьогодні можна назвати кілька варіантів розвитку подій.

Якщо перемир'я справді почне працювати і Росія тимчасово припиняє удари по енергетиці, то Україна отримує критично важливий перепочинок, а США фіксують "дипломатичний успіх". Але навіть у цьому випадку пауза буде лише тактичною. Адже Кремль може використати паузу як маніпуляцію. Декілька днів тиші - а потім нові удари з ще більшою силою. Це дозволить Росії сказати: "Ми намагалися, але Україна винна".

Але може бути так, що перемир'я зірветься відразу. І тоді Трамп опиниться у вкрай незручній позиції: або він повинен відповідати жорстко, або визнати, що Путін його просто проігнорував. Так, для України енергетичне перемир'я - це питання виживання взимку. Це можливість зберегти міста, інфраструктуру та стабільність суспільства.

Для Росії - це питання тактики й тиску. Але для Дональда Трампа - питання політичної репутації. Він зробив заяву, яку не можна "відіграти назад". Якщо Путін справді погодився, значить Трамп пред'являє себе як глобального переговорника. Але якщо Путін порушить слово, це стане демонстрацією того, що Кремль не сприймає президента США як фігуру, яка здатна диктувати умови.

І тоді постає головне питання: чи готовий Трамп до наслідків? Поки що він їх не позначив. Він не сказав, що буде у разі обману. А у міжнародній політиці відсутність наслідків - це запрошення до повторення. У будь-якому разі, найближчі дні покажуть все. На кону стоїть здатність США забезпечувати хоч би мінімальні гуманітарні рамки війни. І, відповідно, репутація президента США, який вирішив зіграти в особисту дипломатію з людиною, відомою тим, що обіцянки для неї часто є лише інструментом.

Оригінал