Культура люмпен-академіків: навіщо Азаров зарубав Гашека

Днями прем'єрміністр уряду Януковича Микола Азаров заявив, що злі бандерівці зарубали Ярослава Гашека. Попри те, що письменник тихо помер у Чехословаччині у 1923 році. Це не просто обмовка: між проукраїнськими і проросійськими політиками в Україні завжди була глибока прірва. Перші демонстрували глибоку освіченість і культуру. Другі, налаштовані на перетворення України на Малоросію - не могли вивчити навіть української, зате колекціонували дипломи. Тож кого здивує, що на Росії Азарова зробили академіком?

Багатьох вразила розповідь колишнього прем'єрміністра України Миколи Азарова про те, як буцімто бандерівці вбили письменника Ярослава Гашека.

Мене ж ця новина особливо не здивувала - просто тому, що я добре усвідомлюю рівень неуцтва людей, які прийшли до влади в Україні у дев'яності роки, причому саме з антиукраїнського табору. Дивовижно, наскільки тоді відрізнялися два табори!

Так, звичайно, можна висувати претензії до політичного інтелекту окремих представників українських націонал-демократів і тих, хто вирішив об'єднатися з ними напередодні Майдану 2004 року. Але це були люди, які читали книжки, цікавилися історією, відвідували концерти, пишалися культурними досягненнями своєї країни.

Віктору Ющенку навіть дорікали за надмірну увагу до гуманітарної сфери управління, яка - несподівано для людини, котра прославилася своєю роботою в Національному банку - стала для нього важливішою за економічні питання.

І коли вже після 2019 року я побачив Віктора Ющенка і Петра Порошенка на концерті Національної опери, де виконувалися українські народні колядки в обробці Мирослава Скорика та Івана Небесного, я цьому абсолютно не здивувався.

А з іншого боку - просто якісь гопники, які вдягли пристойні костюми, але при цьому залишилися жадібними й злими люмпенами. І Азаров тут не виняток. Взяти хоча б його спроби говорити українською мовою! Хіба ми мало бачили вихідців із Росії, які вивчили українську чи інші мови і прекрасно ними володіли?

А тут людина начебто все життя прожила в Україні - але демонструвала просто кричущу інтелектуальну лінь. Та й загалом - лінь, дурість, жадібність і неуцтво.

Ось портрет Малоросії, яку вони хотіли створити тут замість України. І вражає навіть не те, що цей неосвічений, жадібний і дурний персонаж став академіком Російської академії наук. А те, що ще багато років тому він був обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України! Академіком тут його, щоправда, не прийняли. На це у нашої Академії наук таки вистачило мужності.

Оригінал