Для перемоги треба перейти у режим війни, без варіантів

Жодна війна не триває вічно - і приклади двохсотрічної давнини до 21 сторіччя не підходять. Але для того, щоб просто вижити у війні новітнього часу - важливо не впадати у зневіру і робити все, що можливо і неможливо задля перемоги. Накопичувати критичну масу зусиль. А які ще варіанти у нас є?

Зневіра - ще гірше лихо, ніж марні сподівання.

Багатьом не подобається, коли я пишу про російські воєнні невдачі, про економічну кризу в Росії, про поступовий занепад всіх імперських "скрєп". Вони вбачають у цьому створення марних очікувань швидкого замирення, чи навіть швидкої перемоги, чи навіть швидкого розпаду Росії. Щось на кшталт два-три тижні.

Але я ніде такого не говорю. Я постійно підкреслюю, що швидко не буде. Що Трамп не прийде - порядок не наведе. Що розмови про швидкий мир і вибори вже за кілька місяців - марні й шкідливі.

Проте і в протилежний бік не треба хилитися. Розмови про столітню війну, про наступні війни, в яких знову й знову воюватимуть наступні покоління українців, - не менш шкідливі. Вони створюють хибне відчуття безнадії, а саме цього прагне ворог. Битися в умовах безнадії можуть лише дуже сильні особистості, а таких за визначенням небагато. Більшості людей потрібна надія. І надія справді є. Жодна війна не безкінечна. Жодна імперія не вічна.

Розмови про російсько-шведську війну, що тривала 21 рік, чи про Столітню війну, не враховують принципової відмінності: давні війни - це кілька коротких рішучих битв невеликих професійних армій, між якими роки маневрів і підготовки. Індустріальні війни нашого часу - це щоденні бойові зіткнення сотень тисяч чи навіть мільйонів людей. Зовсім різні речі.

Війна як лісова пожежа - сама випалює матеріал для свого продовження. Це не означає, що лісова пожежа є несерйозною, що вона швидко закінчиться, що не потребує протидії. Це означає, що вона не вічна й не безкінечна. Зневіра - ще гірше лихо, ніж марні сподівання. Бо не впадати в марні сподівання можна навчитися. А зі зневіри виходу нема.

"Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них - ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися", - казав Віктор Франкл, в'язень концтабору, вчений, психіатр.

Щоб війна закінчилася, нам всім треба перемкнутися на режим війни. Поставити перемогу першим пріоритетом свого життя. Тому що все решта - особисті здобутки, розвиток бізнесу, політичні перемоги, відновлення громад тощо - є наслідком завершення війни та сталого миру. Не буде сталого миру - не буде нічого. Війна не завершується від мирних заклинань. Війна завершується тоді, коли накопичується критична маса зусиль. Ми ще далекі від цієї точки. Давайте наближати.

Оригінал