Новий підручник з історії: брехня, корупція, культ особистості, не на часі?

Про скандал довкола нового підручника з історії України для 11 класу писалось багато. Обговорили корупційну складову: тут і 400 грн націнки, і те, що держава вже оплатила друк. І те, що підлітків можуть неабияк тригерити події, учасниками і жертвами яких вони могли бути. І відверта компліментарність у висвітленні дій чинної влади. Залишається тільки одне питання: наскільки об'єктивним може вважатися підручник, в якому змальовуються події, що відбуваються в реальному часі?

Щодо "підручника історії" Галімова.

Опустимо корупційну складову, 400 грн навару з однієї книжки і звичне скорботне волання в пустелі освітян щодо усталених схем затвердження підручників, угод з видавництвами і державою та авторських прав. Опустимо питання кондового агітпропу взірців періоду вже напівздохлої КПРС з усіма нудними і неперетравлюваними в принципі штампами в підходах, в описах, у відборі тем, в ілюструванні. Як прокоментував сам автор, "зробіть краще, раз такі розумні!".

Я як історик зачеплю просто технічний момент - як найбільш нейтральний і найбільш (нібито) очевидний з усіх. Зарано. От елементарно зарано вносити до підручників війну, яка все ще триває. Яка невідомо ще чим скінчиться (хоча в підручнику не сформульовано навіть те, з чого почалась). Зарано для узагальнених оцінок, для висновків, навіть для загальної періодизації.

Таке має сенс закріплювати на сторінках підручників років через 10. Причому після завершення. Тоді картину вже видно вповні. Тоді вже можливі історичні висновки - об'єктивні, а не тенденційні чи політично вмотивовані. Це абетка історичної науки.

Ну і не можна не згадати про наших дітей і юнацтво. Які не ідіоти. Які (навіть ті, які не читають) дивляться і слухають хоча би на ТікТок щодня якісь фрагменти реальної картини. Бо зараз не 1970-80-ті, інформація не обмежена двома телеканалами, газетою "Правда" і доступними для одиниць ентузіастів "голосами". Але в початковій історичній освіті ми повернулись на 40-50 років назад: коли в школі дітям завантажували нудотну пропаганду КПРС і "офіційну версію", яка не мала нічого спільного з реальністю. От, власне, ті штампи, які старше покоління досі цитує і ними жартує. А якісь реальні дані школярі фрагментарно отримували на вулиці і в родинах.

Діти не терплять лицемірства. Держава, яка їм бреше в очі, - не їхня держава. Це одна з багатьох причин, з яких розвалився СССР: відчуження громадян від такої держави, яка постійно бреше. Тому отакими підручниками згнила ще в утробі НУШ виховує молодь-громадян світу. Байдужих до держави України і її проблем.

Оригінал