Відчуття підтримки: як захистити наших захисників
Ті, хто повертається з війни - чи почуваються вони захищеними у мирній (порівняно, звісно) реальності? Що ми можемо зробити, щоб подарувати людям, які перебували у ситуації постійної загрози - відчуття такої омріяної безпеки? Як, зрештою, повернути це відчуття собі самим?
Ми з дітьми дивимось поліцейський серіал "Новобранець". Головний герой у 46 років змінив життя і почав кар'єру поліцейського. Вчора була серія, де старший офіцер допомагав адаптуватись стажерці, що тільки-но повернулась із війни, вона була снайперкою. А після демобілізації вирішила стати поліцейською.
Офіцер привіз її у парк, попросив подивитись навколо і сказати, що вона бачить. Вона відповіла щось типу: периметр відкритий, 6 людей праворуч, 3 ліворуч... Офіцер продовжував: "зроби вдих та видих. Подивись - ти в парку. Зараз сонячний день. Ти можеш розслабитись, відчути сонце і закрити очі. Я прикрию. Одна з частин тебе залишилась на війні. Тобі важливо навчитись бачити навколо не ворогів, не тих, хто потенційно небезпечний. Подивись - це парк, і в ньому просто люди, які вийшли погуляти і погрітись на сонці….Я допоможу воїну стати миротворцем".
...так важливо почути та відчути: "ти можеш закрити очі та розслабитись, я прикрию". Це не просто слова, це запрошення в захищений простір, щоб дати собі право на відновлення
Я дивилась цю сцену і думала в першу чергу про військових, що повертаються з війни, та й напевно про всіх нас - яким так важливо почути та відчути: "ти можеш закрити очі та розслабитись, я прикрию". Це не просто слова, це запрошення в захищений простір, щоб дати собі право на відновлення.
… Я читала сьогодні свої спогади в фб - рівно рік тому я писала щось емоційне про вибухи. Сьогодні вночі наш будинок знов підстрибував. Мала злякалась, згорнулась у мене на колінах, кішка, що дуже боїться гучних звуків, сховалась під скатертиною під столом - це зараз її "безпечне місце". Син продовжував поруч працювати. Я гладила по голівці доньку і питала, хто хоче чаю з молоком.
Я думала про частину нас - навіть у цивільних, яка звикла до війни. Яка начебто вже й не так гостро реагує на небезпеку. Але ж не дає можливості розслабитись. І теж так потребує тих, хто зможе сказати: ти можеш відпочити, я прикрию.
Я так бажаю всім військовим, щоб ми стали для них людьми - простором підтримки. Для них це важливіше - для справжнього повернення з війни та адаптації. І так бажаю для нас - надійного відчуття захищеності.
Коментарі