Хронічна втома: червоні прапорці підвищеної працездатності

Відсутність сну, відпочинку, повітряні тривоги... Натомість наш організм нібито вже й не хоче спати, і навіть бадьорість якась з'явилася на рівному місці. Знайомі відчуття? Це вкрай небезпечний сигнал того, що організм виснажився до краю і вже навіть не намагається відновитися. Що робити?

Кілька днів тому я злякалась - бо перестала зовсім відчувати втому. Я дуже уважна до сигналів тіла. І втома була цілком закономірна. Кілька тижнів поспіль постійні близькі нічні обстріли, я чатую над дитиною, потім робоча відповідальність, побут, постійна фонова тривога за чоловіка та сина.

Я вивчила мою норму сну - це 5-6 годин. Я, в принципі, відновлююсь дуже швидко. Але ці тижні сну було по 2-3 години. І кілька днів я вже засинала на ходу. І тут раптом я розумію, що вранці, після того, як я взагалі майже не відпочивала, мені цілком ок. Спостерігаю за собою - і далі ок. Тільки із ритмом серця щось дуже неприємно-дивне.

На початку втома проявляється через підвищення рівня аденозину - молекули, що накопичується в мозку й викликає сонливість. Але якщо людина довго не відпочиває, ендокринна система починає викидати гормони, що пригнічують відчуття втоми. Гормони стресу можуть відтермінувати відчуття втоми, але ж це небезпечне відтерміновування.

Бо втома - це сигнал, що потрібно зупинитися. Сигнал, що ресурсів на підтримку життєвості вже не вистачає. Якщо цей сигнал постійно ігнорується, мозок може перестати його сприймати так само гостро, як це буває з хронічним болем.

Нервова система дійсно може "відключитися" від цього відчуття втоми, бо ми ж адаптивні істотки - організм намагається адаптуватися до ще однієї стресової ситуації та підтримувати активність, навіть якщо ресурси геть виснажені. І ось тому я злякалась. Чи не перейшла я цю межу витривалості.

Кілька днів я усвідомлено живу в режимі равлика. Працюю лише з текстами. Вкладаю себе вдень, якщо не спати, то полежати, виводжу походити повільно по селу, навіть дитину не вела один день до школи, ми разом до обіду спали. Роблю повільні вправи на розтягування. Готую їсти. Потрібно не тільки вкладати себе в ліжко, а і живлення - світло - рух. Коли сьогодні під вечір відчула, що голова стає важкою, хочеться спатоньки - зраділа.

Те, що ми перестаємо відчувати втому, не означає, що організм відновився. Насправді, це ознака того, що він працює на межі можливостей. Нам так важливо цю межу не перейти, бо у нас же ж так багато роботи. От Трамп прокинувся і почнеться, а нам це вивозити. Будь ласка, подбайте про себе.

Оригінал