Втрачені шанси Трампа - тепер про компроміси навряд чи йтиметься

Новий президент США міг би досягти розумної і справедливої мирної угоди - якби одразу підняв ставки для Росії і показав, "хто в домі хазяїн". Однак він обрав тактику задобрювання Путіна, а як це працює - ми вже бачили на прикладі Зеленського. Отже, що далі?

На відміну від багатьох, я добре розумів мотиви Байдена, коли він всіма силами намагався уникнути можливої ескалації (не так важливо, чи повністю з ними погоджувався - К.В.). І я ніколи не вважав, що західний світ нам винен настільки, що має ризикувати й помирати заради нас (як і ми ніколи не робили це заради інших).

Але суто з точки зору прагматичної, єдиним способом для Трампа досягнути своєї сто разів задекларованої мети - швидко добитися припинення війни в Україні на більш-менш прийнятних для самої України й світу (особливо, Європи) умовах - було одномоментно й різко підвищити ставки. Чи мав він таку можливість, враховуючи небезпеку ескалації? Поза сумнівом. Перший час американський президент (тим паче, такий непередбачуваний, як Трамп) має реальний карт-бланш як всередині країни, так і в міжнародних справах.

Тому ставки могли бути підняті дуже сильно, зокрема, з Україною мав бути:

1. Підписаний документ, котрий би гарантував військову допомогу на рівні суттєво вищому за попередній і на період, щонайменше два роки, коли економіка Московщини гарантовано посиплеться

2. Додаткові санкції (жорсткіші, ніж останні байденівські) мали бути введені з невеликою відстрочкою.

3. До вже існуючих слід було продемонструвати негайне покарання порушників.

І це точно дало б результат на переговорах із Путіним. Але Трамп не є ані розумним, ані сильним лідером. Насправді, це такий собі Зеленський у американському варіанті. Він обрав абсолютно протилежну тактику - і, схоже, втратив свій шанс на прийнятний компроміс. Біда лише в тому, що це був не його, а наш шанс.

Оригінал