Армія як розсадник брехні і приписок. Чи справжніх винуватців судять?
Скільки не кричали військові про те, що ЗСУ критично потребують системних реформ - їх ніхто не почув. І ось тепер - показово судять трьох бойових генералів за провал на лінії фронту. Але чи дійсно ці люди винні?
Питання відповідальності керівників - ключове для розуміння ситуації, яка зараз склалася на фронті і в державі. Всім, хто хоч в якісь мірі дотичний до армії, прекрасно зрозуміло, чому молодші командири брешуть старшим командирам, старші командири брешуть Головнокомандувачу, а Головнокомандувач бреше Верховному головнокомандувачу.
...проблема в тому, що наш Верховний головнокомандувач не любить поганих новин і любить сталінське "Ні шагу назад!!!"
А раптом хто не знає, розкажу. Такий колообіг брехні в ЗСУ склався не тому, що в нас, нібито "совєцькі" генерали, як нас переконує одна юродива. Насправді, проблема в тому, що наш Верховний головнокомандувач не любить поганих новин і любить сталінське "Ні шагу назад!!!". Саме через цю нелюбов Верховного до об'єктивної реальності, Сирський вимагає від підлеглих хороших новин за будь-яку ціну. І так по всьму ланцюжку: генерали вимагають з полковників, полковники - з майорів, майори - з лейтенантів, лейтенанти - з солдатів.
Будь-яка погана новина гарантовано засмутить начальника, бо йому треба доповідати вищому начальнику. І військові командири брешуть, недоговорюють, маніпулюють фактами для того, щоб зберегти посаду. І коли підрозділи без підготовки кидають у зустрічний бій, щоб повернути втрачену позицію - це ж не від того, що командири некомпетентні і нічого не розуміють. Все вони прекрасно розуміють. Просто якщо лейтенант втратить позицію, Зеленський ввалить Сирському, а Сирський ввалить всім по вертикалі і комбат з комбригом ризикують злетіти з посад.
...справедливо було б судити і тих, хто віддавав їм накази, хто вимагав хороших новин. Бо як би не хотілося політикам перекласти вину за те, що вони припустилися помилок, на військових - не вийде
Маразм? Дурня? Ідіотизм? Так. Але хороші новини для Верховного - понад усе. Тому, якщо пішла така п'янка і для виправдання невдач на фронті під суд пішли бойові командири, то справедливо було б судити і тих, хто віддавав їм накази, хто вимагав хороших новин. Бо як би не хотілося політикам перекласти вину за те, що вони припустилися помилок, на військових - не вийде. Суспільство - не таке дурне, щоб не розуміти, звідки вітер віє. За наругу над армією політики обов'язково понесуть відповідальність. Електоральну і, я сподіваюся, кримінальну.
Коментарі