Реформи МОН сьогодні - натовпи безробітних завтра

Чудова ініціатива - дозволити старшокласникам самим обирати предмети, пов'язані з майбутніми спеціальностями. На перший погляд - у цій реформі МОН самі плюси. Та чи багато випускників обирають точні науки, щоб стати технічними працівниками, яких уже сьогодні потребує ринок праці? Як вплине на нього це нововведення в довготривалій перспективі?

Цього тижня різні ЗМІ оприлюднили дві новини, котрі насправді ані свіжими, ані сенсаційними не є. І належать до тематичних сегментів, котрі не мали, не мають та не матимуть точок перетину. Але це - лиш на перший погляд. Бо насправді грядуща освітня реформа від МОН та криза на ринку праці України пов`язані взаємно й критично. Настільки критично, що в разі впровадження та реалізації Міністерством освіти чергового "покращеня" в Україні вже станом на 2037 рік лишиться мінімум затребуваних спеціальностей. А деякі варто заносити в якійсь аналог Червоної книги як потенційно зникаючі.

Отже, пункт перший. З 2027 року запрацює (принаймні, за планами МОН, повинна запрацювати) реформа старшої школи. Учні 10-12 класів зможуть обирати більшість предметів для вивчення самостійно. Обов`язкові дисципліни лишаться, однак більшість навчальних програм оптимізують. Простіше кажучи, десь об`єднають, десь скоротять, і на виході зроблять необов`язковими.

Старшокласники за два роки зможуть відмовитися від фізики, хімії, біології, зарубіжної літератури, всесвітньої історії та географії. Чесно кажучи, я, на свій сором, поняття не маю, чи лишилися такі предмети моїх шкільних років, як креслення, геометрія, музика та малювання. А якщо лишилися, то в якому вигляді, форматі чи що там ще. Зате точно знаю, що чимало дисциплін мені по закінченні школи не знадобилися. Та озираючись назад, переконаний: ненависна мені хімія, на жодному уроці з якої я нічого не засвоїв, насправді являла собою таку собі частину загальноосвітньої архітектури.

Будь-який будівельний архітектурний проєкт ніколи не є монолітним, подобою до речі в собі. Звичайний будинок включає чимало складових та компонентів, якими ви ніколи не користуєтесь, ба більше - не маєте уявлення про їхнє існування. Проте без цих складників будівля не функціонуватиме повноцінно, а в перспективі - стане непридатною для комфортного життя.

А якщо дивитися ширше, на планування житлового комплексу, то навіть у СРСР - чомусь навіть за Союзу без цього роботу не приймали! - вимагали приділяти увагу інфраструктурі. Ви користуєтеся продуктовим магазином та вам по цимбалах дитячий майданчик - проте він має бути, навіть якщо у вас особисто немає дітей. Сквер, парк, будь-яка зелена зона теж передбачається, хай ви й не звертаєте увагу на дерева й кущі.

Загальна середня освіта - та сама архітектура, тільки з іншим контекстом, під іншим кутом зору. Я пам`ятаю ґвалт довкола ЗНО з математики й сам не раз виступав проти. Але мої застереження не стосувалися шкільного предмету "математика" як такого. Бо ЗНО - це результат отриманих чи не отриманих знань. Які здобуваються шляхом послідовного та бажано якісного викладання математики, фізики, хімії, історії, літератури чи іншого предмету. Якщо ж тривалий час певна школа не мала підготованого педагога, котрий системно й сучасно викладає ту чи іншу дисципліну, аж раптом учням, котрим предмет майже не викладали, треба складати з нього ЗНО - цілком прогнозовані шок, тремтіння, страх та відраза.

Припускаю: анонсоване скорочення та переведення більшості шкільних дисциплін у розряд необов`язкових, читай - непотрібних - має банальнішу причину, ніж бажання зробити здобуття шкільної освіти в старших класах більш "профільним". Насправді нема вчителів. Так, дуже непросто знайти в школу викладача географії, фізики, хімії, математики. Маю на увазі школу державну, загальноосвітню. Бо в гімназіях ситуація краща, а в приватних, комерційних навчальних закладах ще ліпша. Тож простіше призначити предмет необов`язковим, ніж морочитися й шукати в штат відповідного вчителя.

Ось тут переходимо до пункту другого. Днями на регіональному форумі в Харкові заступниця міністра економіки України Тетяна Бережна заявила: є гострий дефіцит робітничих професій. Не вантажника чи пакувальника - на вагу золота електромонтери, зварювальники, сантехніки й швачки. Пані Бережна пояснює це мобілізацією чоловіків. Та проблема існувала й до масштабного вторгнення. Ба більше: десять років тому ситуація з робітничими професіями була лише трошки краща. Чому? Бо сьогоднішнім шістдесятирічним сантехнікам тоді було п`ятдесят. Я й у відносно мирні часи не бачив електриків, слюсарів чи зварювальників 30-річного віку. Будівельники були - переважно заробітчани із західних регіонів. Зараз і таких підіть пошукайте.

Міністерство економіки вважає інформацію про дефіцит певних професій пріоритетним напрямком у навчанні й перенавчанні. І з цього місця повертаємося до шкільної освіти. Виявляється - так, принаймні, каже президент Конфедерації роботодавців України Олексій Мірошниченко, - молодь дедалі менше цікавиться технічними та робітничими спеціальностями. Що вже цьогоріч призведе до нестачі півмільйона кваліфікованих працівників.

І це теж не через війну та мобілізацію. На володарів дефіцитних спеціальностей теоретично поширюється бронювання. Проблема лиш у тому, що бронювати майже нема кого. А військо, своєю чергою, так само недораховується фахівців, корисних для певних родів військ та військових спеціальностей.

Хто досі не до кінця зрозумів, пояснюю причинно-наслідковий зв`язок. Спершу низку предметів, котрі складають архітектуру повної середньої освіти, МОН робить необов`язковими. Задоволені старшокласники полегшено зітхають. Потім підсвідомо втрачають інтерес до всього, що пов`язане з подальшою технічною освітою, але й гуманітарна теж перестає цікавити. Адже кількість питомо гуманітарних дисциплін теж скорочується. Правильно, ну їх, всесвітні літературу та історію.

Як наслідок, ринок праці просідає ще більше. Останні могікани-зварювальники йдуть на пенсію, швачки-пенсіонерки зосереджуються на власних швейних машинках. А перегрітий ринок умовних "менеджерів із маркетингу" не дає шансів здобути потрібнішу професію. Та навіть ефективним "продажником" неможливо стати, якщо язик не підвішений і нема креативу. Креатив же розвивається завдяки значно більшому масиву знань про все, хай і поверхових. Тож перспектива сумна: коли б і чим не завершилася війна, повоєнні часи вимагатимуть фахівців для відбудови - натомість матимуть випускників низької кваліфікації. По суті, обіцяна МОН реформа освіти старших класів прирікає більшість молодих українців на безробіття.

Gazeta.ua