Байден звітує в Держдепі: світ лихоманить, Європі час стати до керма

Президент Байден вважає, що роки його правління зробили Америку сильнішою. Натомість президент-елект впевнений - США стали слабшими за цей час. Хай там як, але вже зрозуміло: нова адміністрація Білого Дому буде зосереджена на власному континенті. Тож - хто візьме на себе роль дорослого в охопленій війною Європі?

У турбулентний 2025 рік. Так можна охарактеризувати останню промову Джо Байдена у Держдепі США, значна частина якої була закцентована на темі підтримки України та протидії агресії РФ. Байден підкреслив наступне:

1. Москва не досягла жодної стратегічної цілі, розпочавши війну.

2. США згуртували світ на підтримку України, обʼєднавши 50 країн світу не лише у Європі, а й долучивши країни Азії. Натомість "Іран, Росія, Китай, КНДР об'єдналися на основі слабкості, а не сили".

3. Заходу вдалося уникнути війни між ядерними державами.

Також Байден сказав про те, що США перебувають "у поворотному моменті": "Доба після Холодної війни добігла кінця, настала нова доба. І за ці чотири роки ми поставали перед кризами, нас випробовували, і з цих випробувань ми, на мій погляд, вийшли сильнішими, ніж до цього".

Звісно, коли є уже новообраний президент, Дональд Трамп, основна увага приділяється його заявам/підходам та позиції нової потенційної команди. Що абсолютно закономірно. Так само, як і є практика, коли президенти, термін яких завершається, дають певний публічний звіт тим завданням та діям, які вони ставили перед собою. Також ми будемо чути багато різнополюсних оцінок (прихильних та критичних), бо дійсно Байден та Трамп виглядають (і, мабуть, є) достатньо контрастними. Приміром, Трамп прямо навпаки - вважає, що США за ці роки стали слабшими. Або - чи дійсно бачив Байден ризики 21 століття, а не 20-го.

У той же час, в епоху змін на рівні міжнародної системи завдання, які ставлять перед собою американські президенти, та звіти про дії - це не лише про глобальне лідерство як внутрішнє питання США. А й про те, як швидко чи навпаки, повільно можуть відбуватися ті чи інші зміни на рівні світових процесів загалом.

Щодо звіту Байдена, тут можна як погодитися з важливими кроками його адміністрації, так і відзначити їхню половинчастість (надмірну обережність та поступальність). Але, зрештою, Байден сказав, що одне із завдань, яке він ставив перед собою, - це було упередження ядерних загроз.

Уже перші сто днів Трампа, думаю, покажуть те, які завдання ставить перед собою його адміністрація, і у чому бачить ризики. Прогнозованості після досить контраверсійних заяв новообраного президента США тоді, можливо, стане трохи більше.

Але що важливо зазначити уже зараз. У часи турбулентності (випробовувань та змін на рівні глобальних правил) важливі не просто дії, а й сама постановка цілей. Бо саме чітке їхнє розуміння дозволяє бачити потенційні проблеми та зони ризику, а значить - вчасно упередити можливі негативні сценарії. Образно кажучи, не просто дивитися, а бачити. Сприйняття Заходом періоду 2014-2022, або, навіть, 2008-2022, якраз і показало, як важливо не просто визнавати помилковість дій чи підходів, а взагалі бачити самі помилки і проблеми. Бо автократії, беззмінні влади яких живуть у режимі волюнтаристського прийняття рішень, їх точно не бачать.

У 2024 році, окрім війни, ми ще й спостерігали електоральні виклики. Майже в усіх регіонах, демократіях, перехідних системах та автократіях. Десь вони ще й досі тривають (у Румунії, Південній Кореї чи Грузії, наприклад). Особливо показовими є ситуації у демократіях, бо вони є відображенням тенденцій та процесів, які політики лише підхоплюють на рівні суспільств. У тій же Південній Кореї з масиву коментарів звичайних громадян у репортажах у закордонних ЗМІ можна виділити "розбіжності між поколіннями" і різне бачення ними поточних проблем.

У 2025 році, допускаю, буде багато ризиків/змін ще й економічного характеру. Потенційна нова адміністрація Трампа уже окреслила завдання/зміни щодо нових балансів у економіці, як на внутрішньому рівні, так і на глобальному. Це те, що з очевидного. Як і з очевидного й те, що вміння бачити проблему та зони ризику, а значить, повторюсь, ставити правильні цілі, набуває особливої значущості взагалі для усіх. І Європа - чи не один із перших регіонів, для якого діяти на випередження означає не втрапити у "сніговий вал" нових проблем "епохи турбулентності".

Gazeta.ua