Влада нищить бізнес, бізнес втікає з держави. Так переможемо?

У 2024-му в Україні закрилося рекордне число ФОПів. І виною такої кричущої ситуації передусім є не війна, а бездарна і шкідницька політика держави щодо вітчиняного бізнесу. Адже чим іще пояснити той факт, що закордоном, де існують мовні та інші бар'єри - наші підприємці організовують успішні бізнеси. Чому це неможливо в Україні?

Днями випала мені можливість провести чудовий вечір у компанії трьох підприємців у одному із найкращих ресторанів чеського міста Брно. Кожен із цих чоловіків настільки заглиблений в економіку, що почувається там, як риба у воді. Для них заробляння грошей - це природній процес, який приносить користь і задоволення одночасно. Користь для себе і для держави.

Ще п'ять років тому двоє із них, яким трохи за п'ятдесят років, мали в Україні, скажемо так - дуже непоганий бізнес. Один займався будівництвом, він прекрасний архітектор. Щоб ви розуміли рівень його прибутків, то кожного року на новорічні салюти цей мій друг міг дозволити собі витратити від однієї до двох тисяч доларів. Інший займається міжнародною торгівлею, має невелике виробництво та кілька автозаправок. Третій, якому менше тридцяти років, підприємцем тоді не був. Ще до повномасштабного вторгнення поїхав на заробітки і став підприємцем уже в Чехії. Після 2022 року забрав до себе родину. Минулого року завершив будівництво власного будинку у Брно, а цього року планують заїхати вже у свій дім.

Архітектор виїхав з України минулого року і теж починає свій бізнес у Чехії. Власник автозаправок ще не виїхав, але вже не знає, що робити. Каже, що так важко, як тепер - не почувався ніколи. Навіть за часів Януковича. Я йому вірю, бо він має три вищі освіти, вивчає та аналізує законодавство, адаптовується до змін та ще якось вирулює. Але вже думає над тим, як продати частину бізнесу. Саме він сказав фразу, яка змусила мене зануритися трохи в економічні питання. А звучала та фраза так: "Середній бізнес владі не довіряє, бо влада робить усе, щоб нас знищити".

Можна, звичайно, говорити мовою статистики, та до неї звернемося трохи пізніше. Набагато цікавіше говорити про конкретних людей. Я особисто можу назвати десятки людей, частина із них є моїми друзями, які починали бізнес вдома і якийсь час були успішними, а відтак прес податкової служби, державний та кримінальний рекет вигнали їх за кордон.

Мій однокурсник Володимир в Ужгороді спочатку займався торгівлею керамічною плиткою. Відтак почав орендувати на одному із заводів, що тоді масово закривалися, цех. У нього на виробництві працювало у кращі часи понад вісімдесят людей. Тепер він працює в Австрії. Мій друг Іван Рега за кілька років у Празі став найбільшим пасажирським перевізником Чехії, а вдома працювати не міг. Змушений був платити шалені хабарі за те, щоб відкрити рейси із України в Європу.

Дочка мого друга-художника разом із чоловіком із Долини мають успішний готельний бізнес у центрі Праги. Для того, щоб почати свою справу, вони взяли кредит під 3% річних. А коли достроково повернули кредит, то державний банк запропонував їм ще більшу суму уже під 2% річних. Вони з чоловіком їздять на найновіших Теслах, держава через екологічну програму, компенсовує їм витрати на електроенергію. За міжнародні траси та парковки у місті вони теж не платять, бо є власниками електромобілів. Засновником найуспішнішої ювелірної майстерні у Празі, клієнтами якої є навіть королівські родини, є теж українець - онук мого друга, доктора економічних наук… Список можна продовжувати.

У мене виникають закономірні питання: чому наші люди у чужій країні, де є ще і мовний бар'єр, можуть досягти успіху, а вдома - ні? Чому у нас середній клас скоротився до мінімуму, а кількість олігархів та бідних постійно зростає? Чому підприємець в Україні перетворився на бідного родича держави, яка прагне його принизити, пограбувати та позбутися? Чому економічні закони наша Верховна Рада приймає без наукового обґрунтування та без попередніх розрахунків? Чому зміни до законодавства не обговорюються з тими, кого ці зміни безпосередньо стосуються?

Елементарні знання з мікро- та макроекономіки, отримані мною на лекціях професора Ястремського у Києво-Могилянській академії, дають можливість більш-менш розуміти процеси та тенденції у цій сфері. Наприклад, якщо у якійсь цивілізованій країні є одне велике підприємство, що платить мільйон податків у місяць, і тисяча підприємців, які платять по тисячі, що у сумі теж дає мільйон, то держава всіляко, у тому числі і законодавчо, підтримає ту тисячу підприємців. Бо, крім того, що це тисяча родин і кілька тисяч робочих місць, це ще і менші ризики для самої держави. У наступний період ці підприємці, навіть якщо хтось і закриється, заплатять у бюджет більше мільйона, а якщо збанкрутує одне-єдине велике підприємство, то держава не отримає нічого. Проста арифметика. Але у нас чомусь усе не так. Нібе перевернуте із ніг на голову. Ось трохи статистики.

За 2024 рік в Україні закрили 209 750 тисяч ФОПів і цей показник закриття ФОПів став рекордним за останні 5 років. У 2023 році закрилося 158 390 тисяч ФОПів. Приріст закриття відносно 2023 року склав 32,4%. Але і реєстрація нових ФОПів знизилася на 5,8 % порівняно з 2023-м роком.

Треба сказати, що всі підприємці, які ще працюють, разом з тими, що припинили свою діяльність та з тими, що виїхали, є патріотами України. Крім того, що вони створили робочі місця, що платили податки, що покращували умови життя для себе і своїх родин, вони ще і постійно жертвували на нашу армію, всіляко підтримували ЗСУ. Хто виграв від того, що вони закрилися?

Опитування OpenDataBot показало, що 62% опитаних закриваються через податки (їх підвищили). А ще з 1 січня 2025 року для ФОП сплата ЄСВ є обов'язковою. Крім того, введення режиму оподаткування Дія.Сіті передбачало п'ятирічний мораторій на зміну умов оподаткування IT-галузі, а останні зміни негативно вплинули і на прийняття рішення IT-вцями ФОПами. Тому тут теж маємо зростання припинення діяльності - 38,7 тисяч. Але лідером припинення діяльності є роздрібна торгівля, як і щороку.

Те, що запропоновані зміни до законодавства з підприємцями не обговорювалися ніколи, те, що обґрунтування необхідності збільшення податків відсутнє, те, що влада не захищає і не підтримує підприємців, а постійно ставить їх на межу та за межу виживання, те, що у нас відсутня стратегія розвитку малого та середнього бізнесу… усе це сприяє росту тотальної недовіри до держави. А це дуже небезпечно під час виснажливої та довготривалої війни. Замість того, щоб наближати перемогу, така бездарна політика тільки віддаляє її. Та ще й послаблює позиції України на міжнародному рівні. Бо такими діями породжує та посилює корупцію.

Ті понад двісті тисяч українців, що закрили ФОПи, не пропадуть. Вони перейдуть у тінь, даватимуть хабарі, щоб їхню діяльність не помічали, і не платитимуть податки взагалі. Та і армії допомагатимуть менше. А частина з них втече за кордон. Благо, що Тиса скоро замерзне і спростить процедуру переходу для тих, хто не вміє плавати.

Gazeta.ua