Мемуари "Залізного генерала", том перший: опанувати історію за Черчіллем

Історію дізнаються з літописів. І найважливіше - правильно розставити акценти в оцінці тих чи інших подій, окреслити контекст і передумови того, що відбувається. У чому головна цінність мемуарів Валерія Залужного?

Війна Залужного. З перших днів повномасштабної війни я звертався до українців з проханням - записуйте свої спогади, фіксуйте на папері чи електронним способом те, що пережили, бачили, відчували. Ці записи стануть цінним джерелом для істориків майбутнього - опираючись на них, вони зможуть опрацювати наш досвід та передати його нащадкам.

Тоді навіть не сподівався, що вже незабаром матиму в руках книгу не просто одного з тих, хто поруч з нами опинився у вирі історії, а того, хто намагався опанувати його і врятувати країну - Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.

Тому насамперед дякую авторові від імені сучасних і майбутніх істориків за те, що знайшов сили, час і відвагу взятися за спогади. Символічно, що на цю справу генерала, за його словами, надихнув Вінстон Черчилль, мемуари якого він читав напередодні. Британський політик і військовик чи не найкраще розумів: важливо не лише перемагати ворога на полі бою, але й вигравати війну за війну, розставивши від самого початку важливі акценти в її оцінці.

Втім, книжка Залужного дуже відрізняється від типових мемуарів високого воєначальника. Це помітно навіть ще до початку читання. Якби не додатковий елемент обкладинки з портретом автора в однострої (футляр, в якому міститься книга), гарне і ошатне видання сприймалося б радше як збірник поезії.

Погортав сторінки красивої книги і з здивуванням побачив у тексті діалоги, які не часто зустрінеш у спогадах, а тим паче військових. Візуально текст нагадував художній твір. Почавши читати, помітив ще одну особливість, нетипову для мемуарів: розповідь автора подана не лінійно (від народився до сів писати спогади), а мозаїчно - складається з окремих сюжетів різних періодів життя, які розвиваються паралельно. Так іноді роблять у кіно, або в романах. Такий підхід спершу трохи спантеличує, але потім стало зрозуміло, що він додає динаміки тексту.

Всі нетипові підходи забезпечують головну особливість книги - показати її автора не "залізним генералом" (за цим краще звернутися до однойменного видання його помічниці Людмили Долгоновської), а живою людиною. Тут на вас чекають Залужний-хлопчисько, юнак, молодий військовик на початку карʼєри. Сторінками книги він лиш рухається до розділу біографії, з якого уже стає відомим нам всім. Тому "Моя війна" - це ще не про боротьбу з Росією чи, тим паче, не про керівництво збройними силами після початку повномасштабної. Ці фрагменти присутні в книзі лише в якості тизерів - про це обіцяють в наступній книзі.

Тут головним є протистояння автора безглуздій совковій системі, яку успадкувала і довгий час ретельно зберігала українська армія. Це протистояння важливо розуміти, аби збагнути нинішню війну, обмеження та виклики, які ця спадщина (відображена в людях та структурах) накладає на наші можливості. І ще важливіше, щоб зрозуміти як Залужний став таким, яким ми його знаєм і яким ще може стати.

Тому цю книгу рекомендую читати, а сам вже очікую наступну. Як політик розумію всі обмеження, які може накласти на автора її написання і публікація зараз. Але як історик - бажаю автору максимально уникнути їх і розповісти про нашу війну хай суб'єктивно, але відверто. І на завершення важлива цитата:

"Освіта і підготовка військового керівника повинні триматися на трьох китах. Перший - ідеологічна підготовка, яка має грунтуватися на історії нашого народу й історії його боротьби. Другий - підготовка і розвиток якостей лідера, які мають враховувати національні особливості й менталітет, релігію й звичаї, розвиток власних можливостей. З повагою ставлюся до методик здобуття успіху, які транслює інфоциганство, але такий підхід має бути поза нами. І, нарешті, третє - спеціальна академічна, енциклопедична підготовка, де знання основ озброєння, стратегії, тактики, спеціальних понять і термінів є фундаментом для ухвалення правильних рішень".

Оригінал