Обстріляне Різдво: антирелігія Путіна на марші
Чому росіяни так люблять приурочувати особливо масовані обстріли до релігійних свят? Адже вони називають себе християнами... Формально - так, але що насправді стоїть за іконами з воєнним злочинцем Путіним?
Наші предки ось уже понад тисячу років відзначають Різдво Христове. І тільки совєцько-московська окупаційна влада забороняла відзначення Різдва, як і решти релігійних свят. Така політика базувалася на впевненості більшовицької влади у тому, що зміна порядку та способу життя неодмінно має викликати зміни і у свідомості. Але ці зміни варто було прискорити, і прискорювали вони всі процеси терором. Вбивали людей, спалювали храми, виморювали голодом цілі регіони, плюндрували Україну десятиліттями. А цієї ночі у відповідь на ідею різдвяного перемир'я запустили по наших містах і селах понад сто ракет і бойових безпілотників.
"Головним нашим завданням є сприяння фактичному звільненню трудящих мас від релігійних забобонів", - мовилося в декреті Ради народних комісарів від 23 січня 1918 року
Щойно більшовики прийшли до влади у 1917 році - вони системно, цілеспрямовано і жорстоко почали боротися не тільки з тими, хто був загрозою для совєцької системи, але і з церквою. З релігією взагалі і з усіма церковними празниками. "Головним нашим завданням є сприяння фактичному звільненню трудящих мас від релігійних забобонів", - мовилося в декреті Ради народних комісарів від 23 січня 1918 року.
Я довго не міг збагнути, а для чого це їм? На поверхні лежала одна відповідь: витіснивши християнство, червоні вампіри хотіли створити власну релігію, де богом був би Ленін, божими батьками - Маркс і Енгельс, а божим сином - Сталін. Концептуально усе обґрунтовувалося і систематизовувалося, усі традиційні свята замінювалися компартійними, навіть неофіційно появилося і дожило до вісімдесятих років минулого століття таке поняття як "партійний піп". Трохи раніше вмерли комуністичні колядки, які мали витіснити колядки християнські.
"Добрий вечір тобі, вільний пролетарю!
Нова радість стала, яка не бувала:
Довгождана зірка волі в Жовтні засіяла.
Де цар був зажився, з панством вкорінився,
Там з голотою простою Ленін появився!".
Отаке змушували співати у школах України. А в моєму рідному Іршавському районі ще в сімдесяті роки у системі комуністичної пропаганди побутували такі колядки: "Добрий вечір, господарко, Наша славная доярко, Скільки зірок небо має, Та ясніш ота палає, Що на грудях ваших сяє! По надоях, героїне, Ми вам раді щедрувати - Перша ви на Іршавщині. По Вкраїні першість взяти!".
Силою та хитрістю витіснити релігію за короткий час не вдавалося, тому аж до тридцятих років більшовики тільки експериментували. Організовували комуністичні вертепи, випускали журнал "Безвірник", впроваджували сценарії проведення комуністичних свят у ті самі дні, коли припадали свята християнські. На вечірні програми, танці та лекції у клуби зганяли силоміць. На цих, строгої звітності, заходах висміювали не тільки попів, але і Бога. Організатор "революційного вертепу", який поставив виставу "Свято в раю" так пояснював її зміст: "П'яна оргія святих на чолі з богом і за участю двох молодиць із звичайних смертних".
Так тривало недовго, поки експерименти та спроби переконати людей - на початку тридцятих років замінили репресіями. Але зануримося трохи в історію. Відповідно до прийнятого в 1922 році Кодексу про працю УСРР встановлювалося сім обов'язкових вихідних: Новий рік та шість революційних свят, на заміну 41 свята (з них 32 релігійних), які відзначали в Російській імперії. Натомість усі релігійні празники визначалися робочими днями. "Службовці пішли на службу, щоб, покрутившись трохи, втекти, а робочі, здається, і зовсім до роботи не стали. Ще одна з тих тихих поразок влади, в яких вона не зізнається, але на які вперто лізе", писав академік Сергій Єфремов про святкування Різдва в 1924 році.
Священників убивали, церкви грабували, спалювали, руйнували… Часто церковні погроми прив'язували до великих релігійних свят
Щоб змінити свідомість людей, щоб вибити їм з-під ніг тверду віру в Бога та витруїти релігійні переконання, у своєму ідіотизмі та дурних реформах більшовики додумалися навіть до того, що вирішили поміняти кількість днів у тижні. Більше двох років Совєцький Союз жив в умовах п'ятиденного тижня з одним вихідним. І тільки в 1931 році від цього відмовилися.
Саме у цей період почався тотальний фізичний наступ на церкву. Священників убивали, церкви грабували, спалювали, руйнували… Часто церковні погроми прив'язували до великих релігійних свят.
Так, лише в Запоріжжі під час антиріздвяної кампанії 1930 року спалили близько 8000 ікон та священних книг, а у 16 навколишніх селах та в самому місті зняли дзвони з церков. Очолювала та контролювала усю цю роботу Спілка войовничих безвірників. Саме ця спілка у роки Голодомору продовжувала нищити церкви та розправлятися з вірниками. У деяких колгоспах тоді помости на свинофермах мостили з ікон.
Закарпаття почало страждати від цієї наруги тільки з 1945 року. Греко-католицьку церкву у нас знищили взагалі, священників відправили в Сибір, а більш лояльних разом із православними - загнали у Московський патріархат. Про це можна говорити довго і багато, але мета нашої розмови інша. Створити комуністичну релігію з іконостасом, на якому були усі секретарі ЦК КПРС, не вдалося. І про це вже написано багато.
Але створення нової релігії було лише однією стороною медалі. Більш глибинним сенсом боротьби проти релігії з боку Леніна-Сталіна-Брежнєва було бажання виховати тих самих "безвірників", "безбожників", машин для вбивства, які б не хрестилися, не молилися, а бездумно і без докорів сумління могли катувати, ґвалтувати, відрізати голови, стріляти зв'язаним полоненим у потилицю, добивати поранених…
Путін став найбільш успішним продовжувачем справи своїх попередників. Йому вдалося перетворити православну церкву на один із відділів пропаганди у своїй адміністрації
Путін став найбільш успішним продовжувачем справи своїх попередників. Йому вдалося перетворити православну церкву на один із відділів пропаганди у своїй адміністрації. Тільки нова релігія, яку він створив, має дуже мало схожості з комунізмом. Вона бере свої сили із давніших часів, коли цар був богом, а бог царем. Ікони царя Путіна уже малюють у новітніх храмах. На нього моляться, йому вклоняються, коряться. І не просто виконують його волю - благословляють її, освячуючи зброю, війну, вбивць.
Ось чому безвірники та безбожники зі сходу віддають накази та запускають ракети по лікарнях, пологових будинках, храмах, житлових комплексах… Навіть у Різдвяну ніч. І ніякого перемир'я з ними бути не може. Ніколи. Христос народився! Славімо його!
Коментарі