Орбан розбрату. Чому Україна й Угорщина не можуть порозумітися

Про те, як Кремль піймав на гачок колись великого противника Росії Віктора Орбана - є чимало журналістських розслідувань. Правда це чи ні, але факт залишається фактом: після одного з візитів до Москви в 1990-х, Орбан із ярого антикомуніста - перетворився на махрового пропутінського діяча, який зі шкіри пнеться, щоб догодити Москві. Та Орбан - це не вся Угорщина. Які там настрої щодо України?

Україна забезпечує потреби в газі за рахунок власного видобутку, а це близько 18-20 мільярдів метрів кубічних на рік, та завдяки імпорту з Європейського Союзу, переважно з Угорщини, Словаччини та Польщі. З 2015 року прямі закупівлі у РФ не здійснюються взагалі. Імпортований нами газ - це переважно європейський ресурс або газ, привезений до європейських терміналів, зокрема зі США.

Угорський маршрут є ключовим та надзвичайно важливим для імпорту газу в Україну. У 2025 році з Угорщини було імпортовано понад 2,9 мільярдів кубічних метрів природного газу, що склало 45% від загального обсягу імпорту. У січні 2026 року частка цього напрямку дещо знизилася - до 38%, згідно з даними аналізу ExPro. І ось Угорщина, а саме її прем'єрміністр Віктор Орбан вирішив шантажувати Україну припиненням поставок газу. А причина - нафтопровід "Дружба", що проходить територією України із московських боліт припинив постачання нафти в Європу.

Віктор Міхай Орбан іде на вибори, які мають відбутися вже у квітні. Він є одним із найвпливовіших політиків Угорщини впродовж тридцяти років. Вперше він став прем'єром своєї держави у тридцять чотири роки, а тепер має шістдесят два. Він очолює партію "Фідес", яка так само довго тримається при владі. І треба мати на увазі, що вибори в Угорщині відбуваються згідно закону, а не так, як у Росії чи Білорусі. У цій ситуації партія "Фідес" та її лідер мають мінімальні шанси на перемогу, фактично нульові. Це змушує Орбана нервувати, панікувати та вдаватися до авантюрних заяв і дій, що часто несумісні зі здоровим глуздом.

Отже, досвідчений політик має всю інформацію, яка дозволяє йому приймати ті чи інші рішення. Він знає, бо про це знає увесь світ, що нафтопровід "Дружба" 27 січня 2026 року був уражений російським безпілотником біля села Броди Львівської області. Пожежу гасили три тижні, відповідно і пошкодження нафтопроводу значні - перекачування нафти неможливе. Усе це Орбан знає, але він не звинувачує Росію у тому, що сталося, він не висловлює претензії Росії щодо теракту, він звинувачує Україну. Я вже нічого не хочу казати про те, що цей чоловік викреслив із пам'яті 1956 рік та всі роки, аж до 1991-го, коли його країна була фактичною колонією Совєцького Союзу - тієї самої імперської Росії.

Дружба угорської влади з Росією виглядає дивно і провокує думки про те, що Орбан не є самостійним політиком, а діє під диктовку Путіна чи прагне наслідувати східного диктатора, плекаючи тим самим власні диктаторські амбіції та імперські настрої незначної частини угорського населення. Та справа в тому, що мислячим людям у самій Угорщині та політикам Європи це не подобається. Європа воліла би бачити цю країну як однодумця, що поділяє загальні цінності і прагне до посилення Союзу. Натомість влада цієї країни постійно блокує спільні рішення з тим, щоб сприяти Росії у війні проти України.

Аналізуючи загальну геополітичну ситуацію, можна дійти висновку: на бік агресивного диктатора стають ті, хто найбільше залежить від російської нафти та енергоресурсів. Повністю енергосистему продала Газпрому Сербія. Тому серби не засуджують агресію Росії, не подають у новинах жодних матеріалів про вбивства українців у лікарнях, пологових будинках та дитячих садочках, не висловлюють співчуття Україні, а навпаки - носять символіку, продають російські прапори та портрети Путіна, звинувачують у всьому нас, бо, мовляв, ми з болотними виродками "єдіний народ". Та сьогодні говоримо тільки про Угорщину, у якій усього цього нема. Але є, на жаль, інше.

Угорщина, на відміну від більшості європейських країн, не планує зменшувати свою залежність від російської нафти, принаймні вона нічого для цього не робить. Але офіційною підставою для негативного ставлення до нас, як до свого найближчого сусіда є, окрім поставок нафти, вигадана причина порушення прав угорської національної меншини в Закарпатті. Таємною підставою є територіальні претензії до України. Орбан вважає, що місце компактного проживання угорців - це угорська земля, що належала Угорщині тисячу років поспіль.

Приналежність Закарпаття до Угорщини упродовж такого великого періоду історії - легенда, в яку хочеться вірити мадярам. Насправді саме вони переселилися сюди з Уралу на початку десятого століття, перейняли від нас культуру землеробства, адже були до того кочівниками, та запозичили безліч слів, переважно пов'язаних із обробкою землі, інструментами та сільськогосподарським реманентом.

Історичною правдою є і те, що за все минуле тисячоліття офіційно до Угорщини Закарпаття належало сумарно не більше двох століть. А щодо населення, то на початок 2024 року в Закарпатській області, у Берегівському та Виноградівському районах, проживало 70-80 тисяч угорців, що складає менше 7% від усіх жителів. У 2015 році Будапешт повідомив про видачу 90 тисяч своїх паспортів жителям Закарпаття. Та все одно, це аж ніяк не більшість. Крім того, багато угорців із подвійним громадянством, що до минулого року було у нас забороненим, воюють на фронті проти Росії. Звідси випливає, що територіальні претензії є безпідставними та протизаконними.

А угорська національна меншина в Закарпатті проживає набагато краще, ніж українці. Багато наших земляків, серед яких є і мої однокурсники, працюють і вже заробили пенсію в Євросоюзі, а проживають офіційно в Україні. Таким чином мають дохід приблизно у десять разів більший, ніж українці. Права національних меншин у нас захищені Законом, а ще вони отримують фінансову допомогу від Угорщини та Євросоюзу.

Будинки культури, фольклорні колективи, школи забезпечені набагато краще, ніж наші. А ще - кожна дитина, яка йде навчатися в угорську школу чи клас із угорською мовою навчання, отримує щороку 800 євро на шкільне приладдя та книги. Багато українців записують дітей до таких класів: наприклад, у селі Ракошино є така тенденція. Бо знання мови дитині не зашкодить, кажуть батьки, і радіють фінансовій підтримці чужої нам держави.

Хай там як, а відносини між нашими державами залишаються напруженими. Та в погіршенні стосунків ніколи не можна звинувачувати когось одного. Наш президент теж дозволяє собі робити необдумані та емоційні заяви, хоча виборів у нас найближчим часом не передбачається. А політика уряду у царині угорсько-українських відносин, м'яко кажучи, ніяка. Таке враження, що уряд працює у цьому питанні не на користь власної держави.

Точної офіційної статистики щодо загальної кількості випускників УжНУ, які виїхали в Угорщину, немає. Проте спостерігається значна міграція: багато випускників гуманітарно-природничого факультету (з угорською мовою навчання) працевлаштовуються в Угорщині, а випускники медфакультету масово виїжджають до Угорщини та інших країн. Тобто, Україна за гроші платників податків навчає спеціалістів, зокрема, й для Угорщини.

Працевлаштувавшись там, наші громадяни назавжди забувають про Батьківщину. Бо вона не цінує належним чином спеціалістів. А ці спеціалісти могли би, якщо вже і виїхати, працювати на імідж України, популяризувати її у світі, перекладати наших письменників угорською, відкривати там наші школи… Та на цій темі побудувати схему для власної швидкої наживи важко. Тому вона урядовців і не цікавить.

На початку повномасштабної війни Угорщина прийняла багато наших біженців, забезпечила їх житлом та умовами для гідного життя. А чи подякували ми належним чином за це? Ні! Угорщина нам нічим не зобов'язана. Переважна більшість угорців - це щирі, привітні, гостинні люди, які люблять Україну. Сподіваюся, що до влади у квітні прийдуть представники саме цієї більшості, а не представники тих, хто живе совєцькими міфами та залежністю від російської нафти. Отоді ми отримаємо партнера у боротьбі зі спільним ворогом, а не противника.

Gazeta.ua