Головний секрет Курської операції розкритий?

Перше правило Курської операції - ні з ким не обговорювати Курську операцію. Ставка на секретність спрацювала на всі 100%, і досі працює на відмінно. Але що далі?

Курська операція ЗСУ стала однією із найнеочікуваніших подій останнього року російсько-української війни. Як підказувала логіка подій, саме на літо як російське, так і наше командування готує якісь активні дії. Але росіяни стартанули в травні на Харківщині, а тим часом в українських та іноземних медіа розкручувалась теза про те, що в українській армії недостатньо озброєння, боєприпасів та просто особового складу. Зараз вже очевидно, що на тлі стримування російських атак на Харківщині та Донбасі, йшла підготовка декількох нових механізованих бригад, переформатування бригад територіальної оборони та відновлення відразу декількох десантно-штурмових бригад.

І ось 6 серпня, абсолютно раптово, як для росіян, так і для українців - почалась операція ЗСУ в Курській області, в якій задіяні доволі потужні резерви. Станом на 21 серпня кінцева мета операції відома тільки вкрай невеликому колу військово-політичного керівництва країни, і ми можемо тільки говорити про якісь проміжні результати. І знову ж таки - лише гадати, який буде наступний крок генерала Сирського.

Перш за все, слід зазначити, що досвід літнього наступу на півдні 2023 року був повністю врахований і якщо тоді десь пів року по всіх телеканалах і медіа суспільству розповідали, яким чином ми будемо наступати, коли вийдемо на адміністративний кордон окупованого Криму, - і взагалі, хто саме буде задіяний в цьому контрнаступі, то зараз навіть збагнути, скільки саме бригад беруть участь в боях, неможливо. У відкритий доступ потрапляють вкрай мало фото і відео, з яких можна дізнатись про участь тільки окремих бригад.

Перший прорив кордону став настільки ефективним завдяки двом речам - попереднім рейдам "РДК" та "Легіону Свободу" та детальній аеророзвідці майбутнього театру бойових дій. Хоча росіян із "РДК" багато хто критикував за зайвий піар, однак під час їхніх рейдів виявилось, що, по-перше, укріплень на кордоні майже немає в тих обсягах, про які заявляла російська влада і друге - основу сил оборони в прикордонних областях становлять строковики, яких прикривають підрозділи полку "Ахмат", які там почувались більш комфортно, ніж під касетними снарядами на Херсонському напрямку. Саме виходячи з цього - і розроблявся план операції.

Крім невдалого досвіду 2023 року, був використаний і вдалий досвід Харківської операції 2022 року, а саме маневрова війна, яка в умовах Курщини виявилося ще більш ефективною. Річ у тому, що в перші години наступу росіяни повністю втратили управління навіть тими підрозділами, які були доступні. І поява в різних населених пунктах мобільних груп з числа десантників призвела до ще більшого хаосу. Потім вже заходили механізовані підрозділи (дуже часто долаючи інженерні загородження) і брали під контроль вузли оборони і власне зачищаючи населені пункти. Мало того, кадирівці, які мали певний бойовий досвід і повинні були цементувати оборони, просто втекли – деякі підрозділи аж до Курська.

Перші спроби росіян призупинити наступ на тлі переможних реляцій начальника Генерального штабу ЗС РФ Герасимова тільки збільшили масштаб катастрофи. Підрозділи, які кидали в наступ на населений пункт без розвідки і розуміння, чи є там ворог, йшли федеральними трасами, не знаючи місцевості. Відповідно - потрапляли в засідки,і фізичні, і вогневі. Так, в районі Октябрського в перші дні під удар РСЗВ потрапила ціла батальйона група, яка зазнала катастрофічних втрат. Були ще декілька випадків, які не отримали широкого медійного висвітлення.

Намагання росіян використати свій основний козир - тактичну і армійську авіацію - наштовхнулись на серйозний опір, і після втрати трьох вертольотів (зокрема двох бойових Ка-52) та фронтового штурмовика Су-34, авіацію почали використовувати вкрай обережно.

Тим не менш, темп нашого наступу дещо призупинився, однак причина була не в протидії росіян, а в дуже великій залежності управління українським військом від одного чинника - наявності супутникового інтернету Starlink. Виявилось, що його просто немає на території РФ і тому потрібно було швиденько перенастроюватись на інші джерела. Плюс виникла проблема стабілізації ситуації з місцевим населенням, що, вочевидь, відволікало ресурси. Саме тому 15 серпня було заявлено про те, що для підтримання правопорядку і забезпечення першочергових потреб населення на підконтрольних територіях створено військову комендатуру (керівник - генерал-майор Москальов).

На цьому тлі продовжились бойові дії, однак просте просування в бік Курська було посилене укріпленням флангів - як правого, так і лівого. Дуже цікавим з військової точки зору було рішення українського командування щодо умовно правого флангу - а це Глушківський район. Після того, як в результаті боїв "у лоб" не вдалось взяти прикордонне Тьоткіно, було вирішено знищити мости через річку Сейм і таким чином відрізати район від логістики. Буквально за декілька днів авіаційно-ракетними ударами вдалось знищити три мости і нині вся логістика прикордонного угруповання росіян в цьому районі тримається виключно на понтонних переправах, по яких регулярно наносять артилерійські та ракетні удари.

Щодо подальшої долі курської операції досі існує "туман війни". Незважаючи про заяви про формування "санітарної зони" і не-включення територій, які нині перебувають під контролем Сил Оборони України, подальший контроль буде в повному сенсі "висмоктувати" ресурси, такі необхідні для подальшого ведення війни. Крім того, росіяни прекрасно розуміють наші логістичні шляхи і вже зараз удари по Сумській області приводять до втрат як особового складу, так і техніки.

В цілому подібні операції мають доволі короткий позитивний ефект і, судячи з логіки розвитку подій, Курська операція повинна стати тільки першим етапом більш масштабної операції, яка повинна перевернути хід бойових дій на всьому російсько-українському фронті або привести за стіл перемовин, де Україна буде мати більш міцну позицію, ніж РФ.

В іншому випадку втрати, яких зазнали наші військові, не будуть мати логічного пояснення. Хоча з іншого боку, як випливає з небагатьох заяв військово-політичного керівництва, триматись довго за Курщину ніхто й не збирається, і рано чи пізно нам доведеться звідти відійти. І ось на цьому етапі вимальовується інша проблема - недостатня увага до російської опозиції.

Так, у складі СОУ були сформовані збройні формування з росіян на кшталт "Легіону Свободи", але зовсім немає політичної складової. І в умовах, що склалися зараз - просто чудовим виходом із ситуації була б передача територій Курської області під контроль таких ось "хороших русскіх", які б спирались на "РДК" та "Легіон Свободи". Тим більше, що схожий досвід на цій території вже був під час Другої світової війни: так звана "Локотська республіка", яка формально не мала відношення до нацистської Німеччини. Але, на жаль, таких структур у нас немає - і очевидно, що доля цих територій буде іншою.

Gazeta.ua