Доки живеш - біжи й не зупиняйся

Біг перезавантажує мозок, сприяє кращому обміну речовин та дозволяє по-новому відчути власне тіло. Чи давно кожен із нас до нього прислухався?

Біг у моєму житті з'явився… пізно, не в дитинстві. Не те, щоб я була спортивною дитиною. Скоріше навпаки. Це зараз у мене 5-6 активностей на тиждень і 3-4 з них - біг. Мені здається, будь-якій дорослій людині рано чи пізно доведеться домовлятися зі своїм тілом та його рухливістю чи ні, з хорошим метаболізмом чи з уповільненим. Але "свій" тип активності необхідно визначити. Не круто плавати з-під палиці, не круто автоматом ходити в зал або на пілатес "просто тому що". З часом я помітила, що з регулярним бігом тіло змінюється, почала його краще відчувати, могла якось з ним домовлятися (не хворіти, швидше відновлюватися, вийти в мороз, у спеку). Та й взагалі під час бігу ти розганяєш усі процеси всередині, кров приливає до всіх органів, це означає рух і не старіння. Ось про це для мене вся ця історія - про роботу з тілом та перезавантаження голови.

За чашкою кави я розповідала другові, що бігати пробувала тричі за життя і щоразу закінчувала через 15 хвилин, задихаючись і не розуміючи, навіщо. Нуль задоволення. Він сказав, що знає приголомшливого тренера, який переверне моє уявлення про спорт. Він робив речі, які не бігун не може зіставити з живими людьми - скайраннінг (Ельбрус, Кіліманджаро), ультрамарафон у Сахарі, Transalpine-Run та інші змагання з легкої атлетики та тріатлону. Знайомитись я пішла з великого людського та журналістського інтересу. Розпитала про кожну ультрагонку, спробувала намацати, навіщо він це робить, де кайф. Цим тренером виявився Юра Клім, з яким ми досі дружимо.

Наступного дня я була на стадіоні. Це схоже на класичну історію "не займайся тим, що тобі не подобається". На той момент мені сподобалося. Мені стало цікаво розпочати. Потім стало цікаво покращити те, що виходить. Після перших 5 км - 10 км. Після 10 км - 15 км та 21 км і так далі. Більше того, цікаво не лише бігати довше, а й бігати легше. Коли півтори години без зусиль просто. Бігти швидше, бігти вгору, ґрунтом, сплячим центром міста, лісом, уздовж моря, навколо озер.

Не розумію, коли кажуть, що біг - нудний. Ти можеш спостерігати тисячі показників. Усередині себе - серце, дихання, як працює тіло, ноги. Навколо себе - де ти біжиш, як змінюється краєвид, чи важко тобі бігти вгору, чи просто вниз, захід сонця, світанок. За емоційними показниками. Біг знімає стрес і перезавантажує найважчу ситуацію. Біг для мене продуктивний, іноді протягом цих годинb-двох до мене приходить десятки нових ідей про те, як покращити якийсь робочий проєкт чи свій розвиток. Іноді хочеться дістати блокнот чи диктофон та записати, щоб не забути.

Уявити зараз тиждень без бігу - важко. Я не можу сказати, що це для мене. Щоразу різні емоції. Ранкова зарядка та відчуття того, що кожна клітинка у твоєму тілі оновлюється, без застою. У складний день повноцінний відпочинок для мозку. Без гаджетів, тільки ти, кросівки, свіже повітря. Я досі бігаю переважно на природі - у лісі чи вздовж води. У вихідні можу домовитись поснідати з друзями у місті. Але спочатку ми побігаємо, а потім все інше. Для мене спорт взагалі - це важлива частина кожного дня. Що б я не планувала, скільки б зустрічей та дедлайнів у мене не було, але годину-півтори на тренування завжди знайдуться.

Особливий вид задоволення - біг у поїздках. Я багато подорожую та біг - найбільш мобільний та зручний спорт "з собою". Я надзвичайно люблю бігати в нових місцях. Я була майже в 50 країнах (мало! ще стільки попереду) і бігала в кожній з них. У будь-яку погоду, будь-якої пори року, в холод, у дощ, у тропічну мокру спеку, навіть у невеликий землетрус на Балі. Я пам'ятаю, як при перших поїздках з біговими кросівками в Азію я дзвонила Юрі (див. вище) і cхвильовано питала "а як взагалі бігати в таку спеку?". На що отримала відповідь: "ніжками". І подумала "так, годиться, мій вид спорту". Відтоді погода для мене не важлива, поганої чи невідповідної погоди немає, є неправильний одяг.

Оригінал