Влада агресивних невігласів - прямий шлях до фашизму?
Філософ Мішель Фуко вважав, що знання є владою. Однак наш історичний досвід засвідчує протилежне. Як сталося, що в наших широтах до влади регулярно приходять войовничі неуки?
Ми з Tетяною Огарковою готуємо подкаст про Фуко, тому я зараз занурююся вкотре в нього - і розумію, наскільки ми на різних планетах жили і живемо. Бо його ключова ідея, навʼязлива ідея, про те, що знання є владою, і що влада втілюється через тонкі й непомітні практики знання та говоріння про це знання - вона в нашій реальності має дуже обмежене застосування.
Бо у нашій географії все було навпаки. Знання тут ніколи не було владою. Владою було незнання і невігластво. Агресивне, розлючене невігластво. Український анти-Фуко має написати "Археологію незнання", "Археологію невігластва". Памʼятаю фразу Домонтовича про процес над СВУ: то був насправді процес над українською Академією наук. То була не лише помста більшовиків українській незалежності; то була помста невігласів знанню та культурі.
...у цій владі незнання ми досі живемо - і тому в багатьох наших університетах, а відтак і владних інституціях владу мають невігласи. У нашій географії, зараженій імперією, влада втілювалася геть по-іншому: через тупе знищення, повну девальвацію знання, повну девальвацію інформації...
На жаль, у цій владі незнання ми досі живемо - і тому в багатьох наших університетах, а відтак і владних інституціях владу мають невігласи. У нашій географії, зараженій імперією, влада втілювалася геть по-іншому: через тупе знищення, повну девальвацію знання, повну девальвацію інформації, зґвалтування ідеї істини, доказу, фактів, що призводило до розстрілів без судів та доказів, - а також, зрештою, через девальвацію самої мови, у якій слова позбувалися їхніх значень і перетворювалися просто на обгортки, які нічого не означають і ні до чого не зобовʼязують. Бо що б ти не сказав, тебе все одно розстріляють - чи щоб він / вона не сказали, ти все одно розстріляєш. Залежно від того, по чий ти бік барикади.
Втрата значення слів - це все вже відбулося в імперіі, задовго до постмодернізму, відбулося вже у ХІХ столітті і розквітло в добу ленінізму-сталінізму, поглибилося в часи Брежнєва і стала знову агресивним інструментом знищення в часи путінізму. Тому той путінський "постмодерний фашизм", про який ми часто говоримо, зовсім не був несподіванкою, а скоріше закономірністю. А Фуко... Це для нас сьогодні гідний спаринг-партнер і опонент, але аж ніяк не точка відліку.
Коментарі