Першотравень в Одесі: шахеди, балістика, прильоти
Росія майже щодня обстрілює Одесу. Одесити ж - піклуються одне про одного та зберігають своє фірмове почуття гумору
1 травня в Одесі розпочалося з ракетного обстрілу. В останні хвилини квітня зі смартфона пролунав сигнал тривоги. Глянув у чати, - "балістика на Одесу" - і - "Одеса, терміново в укриття!" Притягли стільці зі їдальні, сіли між двох стін.
Подумав: "на Одесу". Прийменник "на" використовується в російській мові, коли йдеш на когось війною. Якщо їдеш у гості, то кажуть: "в Одесу". Ще "на" говорять про річки та острови. Але Одеса - ні те й не інше. Це місто, на яке летять ракети. Балістика долітає із Криму за кілька хвилин. Цього разу бабах пролунав далеко, але організм все одно здригнувся. Коли точно знаєш, що прилетить, рептильний мозок підглядає інформацію у неокортексі і при бабаху скорочує м'язи.
Глянув на годинник: – О, вже 1 травня! Теща: "Це вони нас так із Днем трудящих вітають? Щоб вони...! (набір простонародних висловів, що описують ставлення того, хто говорить, до військово-політичного керівництва РФ)".
День минув, як завжди, у тривогах. Але обстрілювали не Одесу, летіло на інші українські міста. Коли зайшов у невелику крамничку, там під час тривоги опустили віконниці. Війна не скасувала торгівлю, але змінила торговельну культуру. Пізно увечері чергова тривога. Глянув у чати - вже три хвилини, як на Одесу летить балістика. Дружину і тещу в оберемок - і бігом у простір за двома стінами.
Дружина: - Принеси з їдальні стільці.
Я: - Не встигну, зараз прилетить.
Бабах! Віу-віу - відповіли сигналізації у припаркованих авто. Другий бабах! Сигналізації завили по всьому району.
- Близько, піду подивлюся - сказала дружина.
- Сиди, може ще прилетіти.
- Не можу сидіти, - відповіла дружина і пішла на балкон.
- Будемо потім витягувати з-під уламків цю порушницю техніки безпеки? - спитав я тещу.
- Ні! - відповіла мама моєї дружини.
Незважаючи на пізній час, у всіх знайомих світилася активність у чатах. Швидко зрозуміли, куди прилетіло. Потім пролунав відбій тривоги. Потім з'явився дим над сусідніми дахами.
- Стільці прибирати? - запитала теща.
- Не треба! - обізвалася з балкону дружина.
- Якщо прибрати стільці, то це до повторного обстрілу, - саркастично зауважив я.
Цього разу народна прикмета не спрацювала. В останні хвилини 1 травня в наш бік полетіли шахеди. Знову стандартний набір дій: тривога, чати, сидимо за двома стінами. Обговорили набір небесних кар проти організаторів цього неподобства. Згодом згадали, що замовили в інтернеті блендер. А прилетіло в сусідній склад Нової Пошти. Глянули в додаток служби доставки - посилка поки що в дорозі. Пронесло. І що б ми робили під час тривог без чатів та додатків у смартфонах?
P.S. Соціальний антрополог Саша Архипова збирає настінні мурали, написи, плакати. Вона зазначила, що цього року слова "МИР" не було на першотравневій зовнішній рекламі в РФ. Наприклад, замість "Мир, Труд, Травень!" на плакаті було "Травень, Труд, Династія!". Дійсно, який "мир", коли довкола одні "вороги".
Коментарі